Середня тривалість життя українців нині доволі невисока. Тож і ставлення держави до найстаріших жителів нашої країни особливе. Днями на теренах Маневиччини сотий ювілейний день народження, згідно із паспортними даними, зустріла жителька с. Галузія Домна Євпак. Хоча, як стверджує сама ювілярка, народилася вона не 6 січня 1914 року, як записано у паспорті, а на 2 роки раніше свого офіційного дня народження, а саме на Водохреще 1912 року. У другий день Різдва із поважною датою довгожительку вітали голови райдержадміністрації та районної ради Микола Миронюк і Петро Зінчук, начальник управління соціального захисту населення РДА Григорій Бас та Галузійський сільський голова Іван Шпак. Від владних мужів ювілярка отримала подарунки, серед яких традиційні букет квітів, грошова винагорода та вітальна листівка від Президента України. Нелегким був життєвий шлях Домни Євпак. У свій час жінка жила та працювала у різних куточках колишнього Радянського Союзу - в Улан-Уде (Бурятія), Артемівську (Донецька область), у Сибіру. Нині доживає віку на своїй малій батьківщині – в Галузії. Її 77-річна дочка мешкає в Приморському краї, а менший від неї на три роки син, що останнім часом тяжко хворіє, - на Кубані. Так склалися обставини, що з ними Домна Семенівна не зустрічалася більше десяти років. Проте вони знають, що їхня мати доглянута та має все необхідне для життя. Нині довгожителькою опікуються дві її двоюрідні онуки Галина Снітко і Лідія Мисливець. А поміч Домні Семенівні, яка десять останніх років нічого не бачить, ой як потрібна. До того ж шість років тому, на 97 році життя пішов із життя її чоловік. Проте не зважаючи на свої нелегкі будні, галузійська довгожителька з молитвою зустрічає і проводжає кожний день свого життя, дякуючи за все Богові.
