Серед кращих родин району, які були запрошені у Маневичі з нагоди Міжнародного дня сім’ї, було й подружжя Ковердюків із Лишнівки.
Сім’я Костянтина Миколайовича і Тетяни Хомівни багатодітна. Під дахом не так давно зведеного будинку виховуються семеро дітей. Окрім малечі тут знайшлося місце і для 91-річної бабусі Феодосії та батька пана Костянтина Миколи, про яких усі разом і піклуються.
У розмові пан Костянтин чесно зізнався, що ще з дитинства мріяв мати велику сім’ю.
- У нас в селі було завжди багато великих сімей, - говорить багатодітний батько. - Я з дитинства заздрив тим своїм друзям, в кого було багато братів чи сестер. Така заздрість подвоювалася, коли до них приїздили гості. Всі сідали за столи, а діти гралися. У нашій сім’ї був лише я та менша за мене на шість років сестра. Тож і погратися не було з ким.
Самому Костянтину Миколайовичу, який народився в Лишнівці, довелося навчатися в школі Маневич, оскільки сім’я переїхала, після того, як батькові дали квартиру. Проте зв’язок із селом не поривався, оскільки всі родичі залишалися у Лишнівці. Після школи він здобув професію тракториста в Маневицькому ПТУ-28.
Повернувшись із лав Збройних сил України Костянтин вподобав сестру кращого друга, що мешкала також у Лишнівці. Після весілля молодята залишилися в рідному селі на проживання.
Спочатку проживали в хаті його баби, а згодом взялися будуватись. Почали з’являтись на світ діти. Нині старший Дмитро шестикласник, Надія ходить у 5 клас, Павло – у 3, Андрій – у 2, Незабаром піде у школу Кирило. Меншим - Саші і Даші - два з половиною та один рік.
Подружжя сповідає віру євангельську та разом із іншими сельчанами відвідує Молитовний будинок. Оскільки постійного місця роботи у подружжя немає, то вони активно займаються підсобним господарством. Дванадцять свиней, дві корови, кінь, кролі, кури не дають нудьгувати ані батькам, ані старшим дітям, які в міру своїх сил допомагають як по господарству, так і по догляду за меншими дітьми.
Правильні пріоритети у вихованні дітей дають і чудові результати. Пан Костянтин з гордістю розповів, що минулого року старший син Дмитро під час сезону ягід та грибів сам заробив на велосипеди і собі і меншим дітям.
Та не єдиною працею живе родина. Відпочинок – це той час, коли можна трохи розслабитись та поспілкуватись. Проте не клуб чи інші розважальні заклади потрібні Ковердюкам, їх задовольняє живе спілкування з дітьми.
- Свій вільний час проводимо переважно удома, хоча іноді їздимо в гості, - говорить Костянтин Миколайович. – Часто ходимо із хлопцями на риболовлю, в ліс по гриби, граємо у футбол, їздимо на озеро. Проводжу своєрідні екскурсії по лісі, адже я ще застав час до меліорації, коли в цій місцевості були болота. Минулого року Дмитро і Надя їздили на літній відпочинок на Тернопільщину по путівках. Якщо трапиться така нагода, декого з дітей відправимо й цьогоріч.
На душі стає якось легко після спілкування з такими родинами. Коли в одній хаті вживаються чотири покоління, то від цього виграють усі - доглянуті старші члени родини, молоді батьки завжди отримають слушну пораду по догляду за дітьми, діти ж, дивлячись на відношення своїх батьків до їхніх батьків, отримуватимуть уроки доброти, милосердя, чого, нажаль, нині не вистачає багатьом з нас.
|
