Забезпечення мирного життя українців, недоторканість державних кордонів і повітряного простору нашої держави – все це завжди лежало на міцних плечах військовослужбовців. Серед таких у свій час був 67-річник підполковник запасу, маневичанин Володимир Купчин, який більше 25 років чесно виконував свій військовий обов’язок. Підполковнику Володимиру Купчину не важко було визначатись ким стати у житті. Адже з раннього дитинства проживав поряд військової бази на Чернігівщині, де батько працював по заготовці продовольства для Одеського військового округу. Військовим був старший двоюрідний брат, чий формений одяг часто приміряв на себе. Щоправда, також мав нахил до малювання і після закінчення одинадцяти класів навіть хотів стати художником, однак замість навчання був призваний на строкову військову службу, з чого і почалася кар’єра військового. Через 11 місяців в званні сержанта він уже командував відділенням в частині, яка базувалась в німецькому місті Гале. Закінчивши навчання вже молодшим лейтенантом, він знову потрапив у НДР (м. Дрезден) в 1-шу танкову армію та був призначений командиром мотострілкового взводу. Молоді літа брали своє, і Володимир Купчин почав думати про створення сім’ї. Його наречена Людмила була киянкою й працювала на військовому заводі «Арсенал». А познайомились із нею, коли вона приїздила до своєї бабусі у сусіднє село. Тож перебуваючи у черговій відпустці він попрямував у столицю України. В Дрезден повернувся вже із дружиною, через рік став лейтенантом. Звання старшого лейтенанта і капітана Володимир Семенович одержав, продовжуючи військову службу спочатку командиром взводу, а потім мотострілкової роти вже у м. Володимир-Волинський Прикарпатського військового округу. Маючи гарні знання, у 1974 році Володимир Семенович екстерном здав екзамени за повний курс середнього військового училища та отримав диплом Київського вищого загальновійськового командного училища ім. Фрунзе. Подальшу професійну діяльність майор Володимир Купчин пов’язав із працею у військових комісаріатах. Дев’ять наступних років він прослужив в Іваничівському райвійськкоматі - спочатку заступником, а потім військовим комісаром. У 1985 році отримав призначення у Маневичі та очолив 3-е відділення райвійськкомату, яке пізніше із 14 місця в області вивів на перше. У 1992 році через 25 років бездоганної служби у званні підполковника Володимира Купчина було звільнено у запас за віком з правом носіння військової форми, на що має право далеко не кожний військовий пенсіонер. Та кадровий офіцер не став просиджувати штани удома і до 2005 року працював державним податковим інспектором, потім у відділі мобілізаційної роботи райдержадміністрації, який згодом очолював. Обидва сини також стали військовими. Сергій закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище і також у званні підполковника звільнився у запас, проживає і працює у Челябінську (РФ). Юрій навчався в Київському танковому училищі, залишив військову службу в званні капітана, проживає у Володимир-Волинському. У Маневичах разом із сім’єю мешкає дочка Тетяна, яка трудиться медсестрою в Маневицькій ЦРЛ. Протягом усієї професійної діяльності Володимир Семенович демонстрував високий професіоналізм та діловий підхід до справ. І таких як він на теренах України є дуже багато. Тож завтра, 23 лютого, у День захисника Вітчизни ми обов’язково пригадаємо всіх, хто віддав частинку себе задля миру і спокою українців.
