Нагороди знаходять достойних - Люди рідного краю - Статті

Нещодавно згідно з Указом Президента України за значний особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, вагомі трудові досягнення, багаторічну самовіддану працю та з нагоди Дня працівників сільського господарства Івана Григоровича Вітюка, голову СВК «Мрія», нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. - Хоча із дорученими обов’язками справлявся постійно, - говорить Іван Григорович, - ніхто і ніколи мені таких високих нагород не давав, до цього мав багато відзнак районного та обласного рівня, медаль «За трудовую доблесть» та Почесну грамоту Верховної Ради України, і ось нарешті, після 43-річної праці дочекався такої високої нагороди. Ця нагорода – не лише моя, а й всіх людей, керівників, спеціалістів, з якими я працюю усі ці роки. Нинішнього року Івану Вітюку виповнилося 70. Для багатьох такий поважний вік аж ніяк не може бути пов’язаний із активною трудовою діяльністю. Однак, наперекір таким думкам, Іван Григорович продовжує плідно працювати у сільському господарстві. - Основне для людини - це праця, - продовжує голова СВК. - Тільки невтомна праця завжди зробить із будь-кого людину, і хорошого працівника завжди помітять. Науці «працювати, працювати і не здаватися, доки буде сил та енергії» навчав Івана Григоровича, коли він був головою колгоспу, його наставник, перший секретар райкому компартії Микола Прокопович Остапець, з яким і донині підтримують дружні відносини. Керівник зі стажем намагається ставитися до підлеглих так, як би сам був на їхньому місці, та вважає, що у всіх своїх діях треба бути перш за все людиною. А вимогливість спочатку потрібно ставити до себе і своїм прикладом спонукати працювати краще підлеглих. - Нині середня заробітна плата по СВК «Мрія» складає 1643 гривні, для сільського господарства це більш-менш нормально, - говорить багаторічний керівник господарства. - Але у нас звикли працювати так: «Я тракторист одного трактора, або я шофер однієї машини і не хочу іншої роботи». А зараз так не буває, бо це сезонні роботи. Я укомплектовую кадри так, щоб шофер мав три автомобілі, і в нього кожен день була робота. Привчив людей до того, щоб добре потрудившись, більше заробляти. Доярка, маючи двадцять голів, отримувала 1500 грн., а нині за догляд тридцяти корів отримує 2500 грн. Людина має бути забезпечена роботою, продуктивно працювати і отримувати гідну заробітну плату. Як розповів Іван Григорович, у шістнадцятирічному віці він інколи виконував маленькі доручення свого діда Семена, який з чотирма класами церковно-приходської школи працював головним бухгалтером колгоспу, тож молодому парубку доводилось бувати у голови колгоспу. Дивлячись на те, як різні спеціалісти поспішали до керівника господарства, загадав, що неодмінно теж стане ним у майбутньому. Проте з часом плани змінились, і хлопець уже прагнув присвятити своє життя лісовій справі. Здобувши шкільну освіту спочатку у рідному Демшині, а потім сусідньому Китайгороді Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, Іван вступив у Сторожинецький лісний технікум на техніка лісового господарства. Робота техніком-таксатором, служба в армії, навчання в університеті – час збігав швидко. - Після армії я два роки працював у Кам’янці-Подільському інженером лісоторгової бази, там же і проживав, - розповідає мій співрозмовник. - Тоді випадково зустрів директора радгоспу «Городоцький», нині покійного Дмитра Пилиповича Головченка, який також був моїм наставником та першим учителем по роботі у сільському господарству. Він і запросив мене до себе на роботу. У 1969 році Іван Вітюк одружився і вже в березні 1970 року разом із дружиною Валентиною прибув на Волинь у с. Троянівка на посаду керуючого відділком радгоспу «Городоцький». У жовтні 1972 року був обраний головою колгоспу «Шлях до комунізму». До того господарство у Куликовичах було на останньому місці у районі, а вже через рік він, як голова господарства, отримав відзнаку «Відмінник соціалістичного змагання» і був премійований путівкою на відпочинок. За 2 роки і вісім місяців Іван Григорович підняв господарство, справився із своїми обов’язками, у 1975 році отримав посаду голови найбільшого господарства у Маневицькому районі - колгоспу ім. Свердлова (с. Старосілля), де на той час нараховувалось 700 працівників. Очолює це підприємство і нині. Внаслідок реформ змінювалась назва господарства. Спочатку колгосп перейменували у КСП «Волинь», а з 2000 року – у СВК «Мрія». Змінювались і підходи до господарювання. Іван Григорович вважає, що розпаювання земель було великою помилкою тодішньої влади. На його думку, частину земель все ж потрібно було дати тим людям, які хотіли і мали можливість працювати на землі. Але розвалювати стару систему не потрібно було, а просто підтримати і розвивати далі. А так вийшло, що внаслідок придуманих на верхах схем розпаювання майна та землі колгоспники своїми ж руками розвалили ферми та інші приміщення, не отримавши ніякої суттєвої користі. - Проте і з цієї ситуації є вихід, - ділиться своїми думками досвідчений землегосподарник, - це приватники, які мають гроші і хочуть, щоб вони були раціонально втілені. Вони знаходять землі, майно, наймають директорів, спеціалістів та вкладають свій капітал, який може відродити сільськогосподарське виробництво, бо самі СВК при сьогоднішніх податках цього зробити не можуть. На кращі землі інвестор прийшов трохи раніше, а на наші бідні ґрунти приходить тепер. Сьогодні я займаю дві посади - голову СВК «Мрія» і директора новоутвореного підприємства ТзОВ «Мрія Старосілля» також сільськогосподарського напрямку. В подальшому СВК «Мрія» буде реформований та приєднаний до ТзОВ «Мрія Старосілля». І якщо нині СВК «Мрія» обробляє 700 га землі, то новоутворене підприємство візьме усі землі, які є на території сільської ради, в оренду і викупить майно (майнові паї) у їхніх власників. Іван Вітюк постійно був депутатом сільських рад, де б не працював. Також вже восьме скликання, починаючи із часів Радянського Союзу, є депутатом районної ради. Надійний тил – запорука успішної трудової діяльності кожного чоловіка, таким тилом для Івана Григоровича була і залишається його дружина Валентина Василівна. У шлюбі народили двох дітей. Старша дочка Аліна вже декілька років працює завідуючою сектором в Управлінні справами Верховної Ради України. Син Вадим отримав освіту юриста, донедавна працював у Центральній виборчій комісії м. Києва. Єдина внучка Мирослава студентка ІІІ курсу Київського університету слов’янознавства. Нині подружжя проживає в одному з будинків, зведених колгоспом для своїх працівників. Поки дружина порядкує вдома, господар із задоволенням порається на дворі. Захоплюється риболовлю та збирання грибів, також отримує задоволення, подорожуючи сайтами Інтернету в пошуках цікавої інформації. - Не потрібно боятися брати на себе відповідальність, - впевнено говорить Іван Григорович. - Це стосується і нинішнього мого становища, як директора новоутвореного підприємства. Всіх цікавить, а кого він візьме на роботу. Візьму трудолюбивих, тих, на кого можна покластися, хто не підведе.
1 2 3 4 5 Категорія: Люди рідного краю \| Додав: novadoba (09.12.2013) \| Автор: Сергій ГУСЕНКО
Переглядів: 725 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Зробити безкоштовний сайт з uCoz