Перебуваючи нещодавно у Вовчицьку, поблизу сільського ФАПу звернув увагу на пофарбовані у національні патріотичні кольори ворота однієї із садиб та прикріплений до них невеличкий український прапор. Вирішив завітати до обійстя, аби ближче познайомитися із його мешканцями. Як виявилось, тут живе невелика сім’я Колбунів – господар пан Анатолій, його дружина Світлана і їхній єдиний син – також Анатолій. Позаяк господаря вдома не було, поспілкувався із його дружиною та сином.
В розмові з’ясувалось, що пані Світлана інвалід третьої групи. Ще при народженні сина пережила клінічну смерть. Поки була молодою, здоров’я ще дозволяло працювати у дитячому садку в Костюхнівці. Та з часом хвороба брала верх, як наслідок - інвалідність. - Мало-помалу я ходжу, - говорить пані Світлана, - що можу роблю, адже як-не-як живу у селі. Але самі розумієте, важко. Наснаги дає вирощування квітів біля будинку. Їх із задоволенням даю дітям на свята першого вересня, останнього дзвоника. Майже цілий рік, окрім літа, коли не хочеться сидіти в хаті, вишиваю, як то кажуть, для себе, для душі. Вишиті полотна, здебільшого на релігійну тематику, милують око своєю довершеністю та гамою кольорів. Частина їх розмістилася на стіні в кухні й щоденно дарує гарний настрій домочадцям. Після побаченого мені відразу захотілося зазнімкувати майстриню разом із її роботами, але пані Світлана ввічливо відмовилась.
Із-за відсутності роботи у селі, господар пан Анатолій заробляє гроші на прожиття та на ліки для дружини, займаючись транспортними перевезеннями. Аби вийти із складної ситуації, у свій час ризикнули взяти кредит, і тепер куплений за ті гроші вантажний автомобіль є тією паличкою виручалочкою, що годує сім’ю. 22-річний син Анатолій відслужив в армії і поки що, на прохання батька, не йде на пошуки роботи, а доглядає матір. Він чудово справляється із усією хатньою роботою та невеликим господарством. Молодий парубок відкрито демонструє свою життєву позицію. Адже саме він вивісив національний прапор та пофарбував ворота. Хлопець ще змалку оволодів всіма інструментами. Коли одного разу його батько пан Анатолій із дерев’яної колодки за допомогою бензопили зробив гриба, син продовжив цю затію. Тож на місці колишнього стихійного смітника, де нині красуються посаджені руками Колбунів багато років тому берізки, віднедавна з’явилися ще й «грибочки».
«Дерева виросли, а гриби ні, тож і вирішили прикрасити дерев’яними», - говорить пані Світлана. - З десяток таких грибів замовили у Кузнецовськ. А взагалі до всього, що навколо хати, окрім квітів, доклав рук син. Це і зроблені із старих автомобільних шин лебеді і благоустрій подвір’я». Рік тому у дворі батько із сином удвох спорудили велику дерев’яну гойдалку. Тепер на ній досить часто бавляться всі діти з вулиці. І їм добре, і господарям весело. Кілька років тому заклали сад, а восени минулого року Анатолій-менший розпочав будівництво чималої теплиці для вирощування огірків.
