Рік, що минає, Ігор Терещенко, заступник голови районної ради, як і тисячі інших учасників АТО, зустрів на сході країни. Їхній аеромобільнодесантний батальйон в цей час охороняв рубежі держави поблизу села Кримське, що на Луганщині. Це була справжня передова – сепаратисти знаходились за 800 метрів від їхніх позицій.
Влітку 2015 року Ігор Терещенко, в той час Прилісненський сільський голова, вирушив добровольцем на Схід. За плечима - участь у миротворчих місіях в Іраку, Лівії. «Хоча те, що довелось пережити на цій неоголошеній війні, не йде з ніяким порівнянням із тими гарячими точками, де довелось побувати. Маючи певний бойовий досвід, я лише уявляю як важко доводилось молодим хлопцям», - каже воїн-миротворець, згадуючи участь в антитерористичній операції.
Та для усіх, хто разом з ним пліч-о-пліч захищав територіальну цілісність України девіз їхніх десантних військ «Ніхто, крім нас» став девізом їхнього життя. Їм довелось багато пережити – і важкі бої за Щастя, станицю Луганська, Лисичанськ, і болючі втрати бойових товаришів.
- У ті передноворічні дні роти нашого батальйону чергувались: тиждень на позиціях – в окопах та бліндажах, тиждень - чергування в селі, - розповідає Ігор Ілліч, у той час водій БТР. – Були вони відносно спокійними – ворог не обстрілював з важкої техніки.
Їхній роті повезло, саме на Новий рік вони перебували у Кримському. Жителів там залишилось небагато – зо два десятка. Свої вцілілі будинки не залишили, зимували в рідних оселях.
- Відкритої неприязні ми не бачили, - відповідає на моє запитання щодо стосунків із місцевим населенням учасник АТО, - та ми знали, що рідні декого із них знаходяться по ту сторону позицій. Часто до нас приходили дітлахи. Ми вгощали їх солодким – згущеним молоком, печивом та цукерками. Деколи чули від якогось хлопчака, що вказував на однолітка: «Ви йому не давайте цукерок, бо в нього тато сєпар». Та, звісно, не обділювали нікого. Продуктами були забезпечені, часто приїжджали волонтери, а після Нового року і забезпечення Збройних сил стало кращим. Тож з місцевими ділились і продуктами, і миючими засобами.
Подбали військові і про побут. Коли вертались з бойових позицій, то мали змогу помитись, випрати одежу, подивитись телевізор. Відчуття Нового року надавали пухкий сніг, що якраз випав, красуня-сосна, яку поставили у найбільшій будівлі, чи то школі, чи то клубі, де збирались на наради. Перед Новим роком до них завітали з концертом львівські артисти. Із волонтерами навідувались і священики, які проводили богослужіння. Були й з Маневиччини – отець Михайло та отець Олександр. Волонтерську допомогу привозив маневичанин Ярослав Красуляк.
- Приміщення, в яких жили бійці, були прикрашені малюнками дітей, ми дуже раділи їхнім листам, - з теплотою розповідає Ігор Ілліч. – У нас в кімнаті висів і плакат із «вітальними долоньками». Бійці, особливо старші, часто витирали непрохану сльозу, читаючи зворушливі дитячі послання. Перед самим Новим роком до нас теж навідались волонтери. Так в нашій кімнаті з’явився новорічний атрибут – величезний плакат, розмальований в кольори національного прапора з написом «Новий рік під мирним небом».
Тридцять першого грудня взялись порядкувати і над новорічним столом. Смаколики передали волонтери, зокрема торти. А бійці, засукавши рукава, взялись ліпити вареники з картоплею. І, звичайно, готувати салат олів’є, який же Новий рік без нього. За святковим столом до четвертої ранку дивились новорічні передачі, телевізор ловив українські канали, згадуючи рідні домівки. В останній день року, що минав, лунало чимало дзвінків – вітань від рідних та знайомих. Серед побажань найголовніше – аби якнайшвидше закінчилась ця війна. У новорічну ніч, згадуючи тих, кого вже не було поряд, хлопці зичили один одному повернутись додому живими й неушкодженими.
- На щастя, так і сталось, - каже Ігор Ілліч. – Із хлопцями з роти я зідзвонююсь, планую зустрітись. Готуємо новорічний гостинець для 4-річної доньки нашого загиблого побратима із Львівщини. Приємно було в Кримському бачити земляків з 24-ої механізованої бригади – Сергія мельника із Прилісного та Андрія Балашова із Замостя.
Різдвяним подарунком для Ігоря Терещенка стала відпустка додому. Саме 7 січня він зустрівся із сім’єю. Тож радістю дружини двох та синів важко було передати словами. Цьогоріч у вересні Ігор Терещенко мобілізувався.
Завершуючи розмову та вітаючи усіх із Новим роком, прозвучало його зичення: «Нехай здійсняться новорічні побажання усіх, і серед них найзаповітніше – аби небо над Україною завжди було мирним».
|
