Новорічний подарунок зі Сходу
Колектив приватного Харківського підприємства «Брут Тетяна Вікторівна» разом із новорічним вітанням надіслав кошти родині пораненому учасникуАТО військовослужбовця Івана Турчика із Загорівки, якому необхідне лікування.
В складі колишньої 51 ОМБ Іван захищав цілісність держави на Сході. Його мобілізували 10 квітня, командир відділення інженерно-саперного взводу тримав оборону на Донеччині. Ризикуючи життям, доводилось знешкоджувати і снаряди, які не вибухнули на вулицях чи обійстях селян. 25 серпня зв'язок з ним перервався. Саме в цей час нещадно обстрілювався район села Дзеркальне російськими «градами» та танками…
Біля десятої вечора 29 серпня пролунав такий довгоочікуваний дзвінок: «Мамо, я в полоні, до нас добре ставляться, добре годують і добре лікують…» Ці слова він говорив під прицілом автомата терористів вже в Сніжному. Тривозі матері не було меж: отже поранений, та наскільки тяжко?
Іван отримав поранення двох рук, і якщо в правій не була зачеплена кістка, то ліва рука була роздроблена в лікті осколком снаряду від танка.
- Отямився і побачив як фонтанує кров і стирчить розброблена кістка, - розповідає Ваня. - Першу допомогу надав товариш Сергій Намуйлик з Луцька. У нього самого руки були посічені дрібними осколками, та він підповз і шнурком від берца перетягнув рану.
Росіяни дали бинти для перев’язки, йому вкололи обезболююче. Переночувавши під відкритим небом, їх, 14 поранених, КАМазом вивезли через кордон. У польовому російському госпіталі зробили лише перев’язку. Бачили там хлопці чимало поранених росіян і вантаж 200, який відправляли вертольотами. Одягнувши пов’язки на очі, їх повезли назад до України – передали терористам в Сніжне.
- Я буду довіку молитися за військового лікаря з Рівненського госпіталю, який потрапивши теж в полон, як міг надавав медичну допомогу хлопцям, - каже мама Вані. – У сина вже загнила рука, і невідомо скільки б він протримався без лікування.
Щоправда, в розпорядженні лікаря були лише медичні інструменти та бинти. Єдине, що він зміг зробити – зашити рани та робити перев’язки.
Ваня телефонував ще декілька разів про те, «що їх утримують в нормальних умовах». Спали на бетонній підлозі, щоправда, хоч видали ковдри, в перший день виділили півторалітри води на 14 поранених, жили надголодь. Надія на визволення з’явилась, коли дізнались, що 14 вересня першу партію полонених вже обміняли.
- Спочатку міняли солдат, - розповідає Іван Турчик. – Я сержант, тож розумів, що треба чекати. Потрапив в третю хвилю обміну, чимало поранених ще залишалось в терористів. Наш лікар сказав, що залишатиметься там, поки не обміняють останнього пораненого. Він сам підполковник, воював в гарячих точках.
28 вересня 30 наших бійців обміняли на 60 терористів. Слова вдячності за порятунок Ваня зміг особисто сказати волонтерам, які мали змогу поспілкуватися в Харкові з колишніми полоненими.
Не можна передати радість батьків, трьох молодших сестер, які не могли дочекатися зустрічі з ним. Під час відпустки зустрівся з братом і Андрій, який нині на строковій службі в Дніпропетровську.
В день Святого Миколая до родини Турчиків завітали гості. Серед них настоятель Оконського храму отець Олександр, який чимало робить для наших бійців АТО, саме він і привіз Ваню додому, маневичанка Галина Хмеляр, яка знає поіменно чимало хлопців з колишньої 51 ОМБ, які були в полоні в Сніжному. Докладаючи зусилля для визволення з полону племінника Андрія Матвійчука, вона тримала зв'язок з родичами цих хлопців. Не минув нагоди поспілкуватися з родиною захисника Батьківщини голова районної ветеранської організації Дмитро Фальковський, який надає допомогу військовим на Сході. Серед подарунків, які були вручені, - кошти від колективу харківського підприємства і лист-вітання: «Доброго дня, дорогі наші земляки! Земляки, тому що живемо на одній українській землі. З вашим сином ми познайомились, коли його після полону привезли до Харкова. Що нас вразило, то це очі. Після всіх випробувань, що випали на його долю, вони світилися життям. Наш колектив вирішив допомогти вам, тому що разом легше долати труднощі. Низький уклін батькам, що виховали такого сина, що не ховався за чужі спини»
Кошти необхідні для продовження лікування Вані. У Київському військовому госпіталі йому 13 січня буде зроблена операція із вживленням в лікоть спеціальної конструкції, щоправда, лікарі не дають гарантії, що рука буде згинатися. Згодом необхідний буде курс реабілітації. Для всіх небайдужих, хто має змогу матеріально допомогти в лікуванні, повідомляємо номер банківської картки Івана Турчика: 5168742320716875. Там, на Сході, він захищав і нас з вами.
|
|
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (29.12.2014) | Автор: Олена БИЧКОВА |
| Переглядів: 451
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
