Понеділок, 14.07.2025
Мій сайт
Меню сайту
Категорії розділу
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Міні-чат
200
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 207
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пам'ять невмируща
Багато років я проживала в смт Колки, працювала в дитячому садочку вихователем. Моїм вихованцем з молодшої групи і до випуску в школу був покійний Льоня Полінкевич. Навіть страшно сказати покійний, тому що пам’ятаю його рухливим, веселим хлопчиком, який любив усе прекрасне, свій край, свою землю, друзів, любив заняття, особливо фізичну культуру. Був хорошою дитиною у всіх відношеннях.
Коли я почула цю страшну звістку, що Льоня загинув, захищаючи Україну, я не могла прийти до тями, декілька днів плакала, згадувала моменти його життя в садочку. Молилась за упокій його душі. «Чому гинуть такі чисті, хороші люди?» - задавала собі це питання і не могла дати відповідь. Видно і Богові потрібні такі чесні, віддані своїй Батьківщині люди, які, не шкодуючи свого життя, ідуть на смерть, щоб зберегти мир і спокій в державі.
Хочу висловити свої співчуття батькам, дружині, рідним, хоча ніякі слова жалю не зможуть повернути батькам сина, дружині чоловіка, а донечці тата. Тримайтеся і гордіться своїм героєм.
Льоні Полінкевичу присвятила я і декілька віршів. Ось один із них.

Ти, мила, прости

Пішов він із хати в далеку дорогу…
Пішов, не простившись, у бій.
Сказав лиш коханій: «Прости, бо не знаю,
Чи знов повернуся живий».

Сади розцвітають, та плаче весна,
Слізьми рідну землю вмиває.
На Сході Вкраїни вирує війна,
Агресор Росія її розгортає.

Хлопчина безвусий, такий ще юнак,
Відчув присмак крові на спраглих вустах,
Помер, захищаючи землю свою.
А скільки загиблих в нерівнім бою!

Скільки загиблих героїв Вкраїни
Життя віддали, щоби діти росли.
Щоб сонце світило і серце любило:
«Ти мене, кохана, єдина, прости».
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (11.07.2014) | Автор: Валентина Денисюк, смт Шацьк.
Переглядів: 513 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2025
Зробити безкоштовний сайт з uCoz