Петру Бумазюка – вічна пам'ять, вдячність і слава
28 листопада, нашому землякові першому настоятелю Свято-Воскресенського храму смт Маневичі та духовному наставнику Маневицького благочиння, митрофорному протоієрею Петру Бумазюку виповнилося б тільки 50.
Цього дня у Свято-Воскресенському храмі, була відслужена панахида, на могилу покладені живі квіти, а увечері всі ті, хто добре знав отця Петра, зібралися в Маневицькому краєзнавчому музеї на вечір пам'яті “Історія однієї долі”.
У переповненій конференц-залі музею, першим мав слово керуючий Волинською єпархією владика Ніфонт, який у свій час і призначав отця Петра на Маневицьку парафію.
Про щирість душі, інтелігентність, порядність в спілкуванні з прихожанами та владою говорили голова Маневицької райдержадміністрації Микола Миронюк та голова Маневицької районної ради Петро Зінчук.
Благочинний Маневицької округи протоієрей Тарасій в своїх спогадах розповів про феномен “звичайного” священика, котрий не маючи духовної освіти, а лише вищу світську, став не просто пастирем, але й духовним наставником Маневиччини. Отець Тарасій, педагоги Ірина Дер люк та Наталія Ващук проїхалися селами, у яких жив і працював отець Петро, записали спогади людей, котрі його знали і представили на вечорі душевний документальний міні-фільм.
Першою парафією отця Петра стало село Велика Ведмежка. Селяни з Великої Ведмежки, зібравшись у старовинному, 1870 року спорудження храмі, пригадують, як молодий священик повернув з небуття їхні душі, бо відновив у селі духовне життя. Прикладом того називають день, коли отець охрестив семеро дітей однієї матері і повінчав одночасно 9 пар. Але для того, аби люди прийшли у храм Божий, усвідомили, як це жити з Богом у серці, за Божими заповідями, потрібна була щоденна робота пастиря.
Коли отець Петро приїхав у Маневичі, у Свято-Воскресенському храмі ще й іконостасу не було. Батюшка нарівні з парафіянами виконував усі важкі фізичні роботи, аби Божа обитель ма Маневицькій землі здобула зримі, величні риси.
Митрополит Волинський і Луцький Ніфонт виконав улюблений псалм покійного отця Петра “Гори ясней, моя лампада”, написаний одним з афонських монахів, колишнім прокурором. Присутні аж завмерли, стоячи слухаючи спів цього псалма. Звертаючись до всіх митрополит сказав, що кожен з нас на цій землі перебуває гостем. За добрі діла, праведним людським душам уготована вічність, а таким пастирям, яким був отець Петро Бумазюк, - вічна пам'ять, вдячність. і слава.
|
| Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (20.12.2013)
| Автор: Петро Хомич
|
| Переглядів: 672
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
