Пісня життя Василя Дарчука - Люди рідного краю - Статті

Інколи у життєвій круговерті варто спинитися. Щоб оглянутися, подумати, зрозуміти… Наживши копу літ, 23 з яких відав культурою Маневицького краю, беззастережно і легко передавши кермо управління у молоді руки 27-літнього наступника, Василь Дарчук провів творчий вечір «Моя пісня – то любов», який пройшов на «ура» в районному Будинку культури. Стільки квітів сцена цього закладу ще не бачила. «А вже осінь прийшла у мій сад, І так швидко, і так невпопад» Василю Дарчуку – 60… Василю Дарчуку – 60 ??? Василю Дарчуку – 60!!! Ці виписані на сцені рядки яскраво передавали ті емоції, що переповнювали серця прихильників таланту ювіляра, які заповнили вщент зал районного Будинку культури. Розпочав концерт піснею Іво Бобула «А вже осінь прийшла у мій сад», яку спеціально підготував до цього дня, винуватець торжества. Ведучі Ніна Повар та Ігор Гончарук дали змогу ще раз переконатися, що звання заслуженого працівника культури України Василь Михайлович отримав не за гарні очі чи чудовий голос, а насамперед за багаторічну щоденну рутинну працю, яка приносить вагомі результати. 23 роки на посаді керівника від культури Василь Дарчук активно займався розвитком художньої самодіяльності: було створено понад 200 аматорських колективів, якими охоплено більше трьох тисяч учасників. Дев’ять колективів заслужено отримали і неодноразово підтвердили звання «народний». Двома народними – самодіяльним чоловічим ансамблем «Маневицька сотня» та аматорським ансамблем народної пісні «Джерела» безпосередньо керує Василь Михайлович. Самодіяльні артисти популяризують українську пісню не тільки на теренах Батьківщини, а й у Білорусі, Литві, Польщі. І де б не виступали – скрізь шалений успіх, шквал оплесків. Маневицькі ж меломани, особливо жіноцтво, обожнюють Василя Дарчука як соліста. І сольно, і в дуеті з Ніною Суліковською (Мережею) виспівано стільки, що вистачить не на один концерт. «Дану Богом свою, щиру пісню Словом батьківським я обігрів» - Найперше я дякую батькам, які дали мені життя, - сказав у подячному слові ювіляр. Батьки, Михайло Веремійович і Марина Антонівна – корінні градищуки. Обоє народилися 1926 року, прожили в парі майже 60 літ, у 2007 один за одним пішли у засвіти. Вдячну пам'ять про них бережуть троє синів і донька. - Я була найстаршою дитиною в сім’ї, тож довелося няньчити і Віктора, і Василя. Сама мала, братів мусила доглядати. Микола народився значно пізніше, - пригадує дитинство і юність Ніна Михайлівна. – Родина у нас співуча, особливо славиться своїм голосом тітка по матері Вавроня. Тож Василь з малих літ прилучився до піснеспіву. А на сцену вперше вийшов у Троянівці, коли там проходив огляд-конкурс художньої самодіяльності. Вася-малий (так ми його тоді називали), хоча й був ще дошкільням, але так виконав пісню «Пусть всегда будет солнце!», що його викликали на «біс». Після закінчення школи хлопець мріяв навчатися у консерваторії. Але суворі реалії простої селянської сім’ї не давали такої змоги. Тож пішов у Луцьке педучилище, обравши професію учителя музики і співів. Пізніше, відслуживши в армії, заочно закінчив педінститут у Рівному. Саме завдяки йому вчилися співати і розуміти музику школярі Куклівської, а потім Маневицької ЗОШ №2. Про ті щасливі роки шкільного дитинства згадувала на вечорі Наталка Ващук (Садова), яка прищеплену улюбленим учителем любов до пісні пронесла крізь роки і передала своїм донькам. А на юнацькій завзятості, невичерпному творчому потенціалі іменинника наголошували у своїх віншуваннях приїжджі гості – одногрупники Лідія Чепела (нині столичний підприємець), Андрій Гордійчук (професор кафедри музичних інструментів інституту СНУ ім. Лесі Українки, заслужений діяч мистецтв України) те керівник групи, у якій навчався Василь Михайлович, учитель-методист Луцького педколеджу Іван Комосій. Із Луцька, Ківерців, Рожищ вітали ювіляра колеги, друзі, називаючи його надійним товаришем, вірним сином України. А подружжя Віктор і Юлія Гриші (відомі на Маневиччині музиканти 1980-их), аби засвідчити свою повагу і любов, подолати більше семи сотень кілометрів, бо ж проживають у Лубнах на Потлавщині. Працівники культури Маневиччини, в тому числі й центральної бібліотечної системи, крім вітань, подарунків, квітів, вшанували ювіляра піснеспівами, гуморесками, віршами. Голова райдержадміністрації Андрій Линдюк, голова райради Людмила Веремчук та новопризначений начальник відділу культури РДА Ігор Дерлюк побажали Василеві Дарчуку ще багато плідних творчих років. *«Все хороше від любові»* Господь щедро наділив Василя Михайловича талантами – і співак, і музикант, і бджоляр, і рибалка. Звів будинок, посадив сад, виховав сина. Все, за що береться чоловік, у нього ладиться. А секрет простий – все робиться з любов’ю. Попри вік, Василь Дарчук молодий душею, і молодість цю йому теж дарує любов: любов до рідної землі, до людей, до дружини Лариси, до сина Богдана, до її величності Пісні, яка окрилює, надихає, творить дива. З роси й води Вам, Василю Михайловичу!
1 2 3 4 5 Категорія: Люди рідного краю \| Додав: novadoba (27.07.2015) \| Автор: Алла БУБНЮК
Переглядів: 791 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Зробити безкоштовний сайт з uCoz