До 70-річчя визволення району від німецько-фашистських військ
У ці дні 70 років тому на нашій Маневицькій землі прогриміли кровопролитні бої, в результаті яких територія району була звільнена від німецько-фашистських військ. Січень-лютий 1944 року видався не по-зимовому теплим. Всі дороги розвезло і для руху військ та техніки склались винятково важкі умови. Солдати-піхотинці змушені були розраховувати лише на свої сили. В певній мірі їх виручали коні. Тому не випадково, що з вихідних позицій, поблизу міста Сарни, в наступ пішли саме кавалерійські частини. Рухаючись в напрямку Маневич, вони прорвали німецьку оборону і нанесли фланговий удар з півночі в напрямку Луцька. І рівно через рік після завершення повного розгрому німецьких військ у Сталінграді (а трапилось це 2 лютого 1943 року) було визволено Маневичі, інші населені пункти нашого району та місто Луцьк військами 13 армії 1-го Українського фронту. За цей рік на воєнних дорогах від берегів Волги до Волині пролились ріки крові наших бійців та командирів. Ці дороги густо позначені братськими та одинокими могилами воїнів. На території Маневиччини німецькі війська запекло обороняли свої позиції. Часто переходили в контратаки. Складною перешкодою для наступу стала р. Стир. Її форсування, захоплення плацдармів на західному березі забрало життя багатьох бійців. Всім відомий безсмертний подвиг Віктора Єршова і Нематжана Хакімова на висоті 193 біля Старого Чорторийська: обв’язавшись гранатами, вони кинулись під гусениці танків і підірвали їх.Узбеку Н.Хакімову і росіянину В.Єршову присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. А скільки ще невідомих героїв знайшли вічний спочинок у нашій поліській землі! З кожним роком все менше стає серед нас учасників і свідків тих подій. Сьогодні в Маневицькому районі проживає 2 217 ветеранів Великої Вітчизняної війни разом із прирівненими до цієї категорії, з них 51 ветеран-фронтовик, 23 воїни останнього військового призову, 15 учасників партизанського руху, 304 сім’ї померлих або загиблих ветеранів, серед них 149 солдатських вдів. Дітей війни - 5450 осіб. Середній вік ветеранів-фронтовиків - 90 років і більше. А Богайчуку Карпу Омеляновичу із Лишнівки в травні виповниться 104 роки .З фронту він повернувся з важким пораненням руки. Його братові Адаму Омеляновичу 97 років. Фронтовий телефоніст 139 арбполку Гарбель Іван Миколайович із с. Ситниця в січні ц.р. відзначив 99 років. Маневичанину Сищику Юхиму Титовичу 98 років, був двічі поранений. Юхим Титович пройшов всю війну - із жовтня 1941 до Дня Перемоги. Такий нелегкий фронтовий шлях пройдений колківчанином Чворуном Петром Івовичем (із вересня 1941 до Дня Перемоги). Він був тяжкопоранений, має орден Червоної Зірки. Не можна не сказати про внесок у перемогу жінок-фронтовичок, які проживають в селищі. Шкарлат Стефанія Василівна (94 роки) у 1942-1944 роках працювала дезинфектором у банно-дезинфікуючому поїзді, пізніше служила у військово-санітарному поїзді. Гонта Олена Григорівна (89 років) у 1944-1945 працювала прачкою у військовій частині. Анбуськова Ольга Федорівна - учасниця бойових дій, малолітній в’язень. З поля бою в рідні села нашого району не повернулись 2 687 молодих воїнів, яким виповнилось не більше тридцяти років. Кожне село району (а їх 72) не зустріло біля сорока земляків, а такі села як Четвертня, Чорниж, Городок – понад сто. Тисячі могил наших земляків в Росії, Білорусі, країнах Прибалтики та Східної Європи свідчать про те, яким важким був шлях до Перемоги. За мужність і відвагу тисячі волинян відзначено бойовими нагородами. За ратний подвиг удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу гвардії сержант Сокол Іван Григорович із с. Старий Чорторийськ, командир кулеметної обслуги 25-го полку. Йому виповнилось рівно двадцять років, коли отримав цю високу нагороду. З метою вшанування ветеранів війни, посилення уваги суспільства до їхніх потреб та поліпшення соціального захисту цієї категорії громадян, збереження пам’яті про захисників Вітчизни й увічнення їхнього героїчного подвигу в районі розроблений та затверджений план заходів до 70-річчя визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Користуючись нагодою, хочу привітати з Днем захисника Вітчизни всіх, хто причетний до цього високого звання – від сивочолих фронтовиків-ветеранів до молоді, яка нещодавно одягнула військову форму, хто брав участь у локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності. Зичу вам міцного здоров’я, великого людського щастя, добра і любові.
