Привітну літню маневичанку Тамару Купріянову, напевно, більше знають саме молоді мами, які звертались до неї за допомогою після народження дітей. Маючи медичну освіту й досвід масажиста, вона без вагань поспішала на допомогу, щоб здолати таку недугу як мастит, що часто супроводжує недосвідчених мам, які годують немовлят материнським молоком. Із Тамарою Григорівною я знайомий з дитинства, позаяк проживав по сусідству. А оскільки й моїм рідним доводилось звертатися до неї за допомогою, тому й вирішив, що буде правильно, якщо про цю добру, душевну людину дізнається якомога більше людей.
Народилася Тамара Григорівна на Кіровоградщині, у великому селі Червона Кам’янка. Їй було три роки, коли батько змушений був поїхати доглядати своїх хворих батьків в Одеську область. Матір же слідувати за чоловіком не наважилась, боячись змінювати звичним ритм життя та втратити будинок. Так і розійшлися їхні дороги. Згодом вона вийшла замір вдруге, і рідного батька дівчинці замінив вітчим Федір Григорович, який працював механізатор у колгоспі. Рідний батько часто писав листи, телефонував, постійно надсилав гроші, однак побачитись із ним Тамара мала можливість лише один раз - у десятирічному віці. Про батька нині знає, що був за освітою педагогом й очолював колектив школи.
Після закінчення семи класів дівчина вирішила спробувати свої сили і поквапливо вступила у Олександрійський агролісомеліоративний технікум. Проте, провчившись там три місяці, зрозуміла, що зробила помилку, й покинула навчання.
Наступного року, вже впевнено знаючи ким би хотіла стати у житті, вона поступила у Червонокам’янську школу медсестер. Відмінно навчаючись та набуваючи практичні навики у великій сільській лікарні, через два роки отримала омріяну спеціальність.
- В день свого 17-річчя із косичками з бантиками за направленням я прибула в Маневицький тубсанаторій, - розповідає Тамара Григорівна. – Розпочала свою трудову діяльність палатною медсестрою. І хоча пізніше мала можливість вступити до медичного інституту, проте саме робота медичної сестри мені подобалась понад усе.
Через рік свого перебування в Маневичах, готуючи матеріали до річниці Жовтневої революції, у районній бібліотеці зустріла Івана Купріянова. Він допоміг їй виконати завдання, а потім провів додому. Так і розпочалось їхнє знайомство, яке через чотири місяці вилилось у шлюб.
Час ішов, Тамара Григорівна перейшла працювати масажистом. Протечерез захворювання - поліартрит рук - змушена була піти працювати дієтсестрою, хоч ця робота була їй не надто до душі.
Після 20 років праці у тубдиспансері ще 15 років пропрацювала медсестрою у Маневицькій виправній колонії. У зв’язку із виведенням працівниць-жінок із штату колоній та тюрем у 1989 році Тамара Григорівна влаштувалася маніпуляційною медсестрою в терапевтичне відділення Маневицької ЦРЛ, звідти вийшла на пільгову пенсію.
Та вдома сидіти жінці не хотілося. Та й трьом доросли дочкам також потрібно було допомагати. Роботи не боялась, тож працювала на сезонних роботах в колгоспах України, довелось доглядати стареньких немічних жінок у Польщі.
По приїзді додому почала цікавитися біоенергетикою, відвідувала курси в Луцьку, і, навіть, в Ростові-на-Дону (РФ), де проживає середня дочка Людмила. Зустрічалась із багатьма цілителями, в тому числі і відомим російським фахівцем по екології людини Надією Семеновою, автором багатьох книг по очищенню і оздоровленню організму.
Її чоловік, колишній майстер Маневицької рембуддільниці, цікавився траволікуванням. Із зібраних трав готував відвари та настоянки. І хоча вже другий рік як не стало Івана Андрійовича, вірного супутника Тамари Купріянової, з яким прожила 55 років, вона ще й досі користується його настоянками.
В її квартирі та на клаптику городу чимало квітів. Їм і віддає усю свою турботу.
Маючи солідний вік Тамара Григорівна вже не кожному може допомогти, оскільки сила в руках вже не та. Відгукується лише в тих випадках, коли конче потрібна її допомога.
- Дуже велике значення для розвитку здоров’я немовляти має материнське молоко, - переконує досвідчена медичка. – А для цього мамам треба ретельно доглядати молочні залози. Не переохолоджуватись, носити білизну з натуральних волокон та вчасно зціджувати молоко, яке лишається після того як маля наїлося. Головне - не допустити його застою, аби не виник запальний процес в молочних залозах. Тоді і моя допомога не буде потрібна.
|
