Травневі свята для Старосільського сільського голови Віктора Регешука є особливими не лише тому, що в ці дні українці та європейці вшановують пам’ять загиблих у Другій світовій війні та відзначають День Перемоги на нацизмом 10 травня очільник громади зустрічає іменини, цьогоріч - золотий ювілей.
- Дякую моїм батькам, Надії Данилівні та Олексію Тимофійовичу, до яких я завжди поспішаю з почуттям глибокої шани та поваги, за виховання, за уроки життя, за безсонні ночі, за щирі молитви, - говорить Віктор Олексійович. – Бо для них я, в першу чергу, син. І так буде завжди.
Кожен ранок сільський голова зустрічає жителів своєї громади у робочому кабінеті, намагаючись вирішити наболілі проблеми кожного з них. Не завжди все вдається легко і так, як хотілось. Та приватний підприємець, зважившись очолити громаду, добре розумів, що легких шляхів не буде.
- Люди покладають на мене величезні надії і мій обов’язок – не розчарувати їхні сподівання, - зауважує Віктор Регешук. – Для мене основним пріоритетом у роботі є те, щоб мої виборці відчували, що про них турбуються.
У 1998 році Віктор Регешук активно зайнявся підприємницькою діяльністю, та, як переконує, у душі він є виробничник. Тому і змінив фах підприємця на сільського голову. У сільську раду входять чотири села, тож йому є над чим працювати.
- Після Революції гідності я дійсно щиро повірив, що ми зможемо поламати стару систему, - говорить сільський голова. – Прикро це усвідомлювати, але змінилися лише обличчя. Не готовими до змін виявилися і люди. Та, коли біля села Довжиця посеред ночі ми зупиняли наші внутрішні війська, я побачив молодь, яка більше не мовчатиме, яка боротиметься за своє місце під сонцем і за свою Україну. Я зрозумів, що заради їхнього світлого майбутнього ми повинні змінюватися, ламати старі стереотипи. Заради дітей та внуків.
Найбільше болять Віктору Регешуку ті події, які відбуваються на Сході країни. Не як сільському голові, а як людині, не байдужій до долі своїх земляків, до долі молодих хлопців, які щитом стали на захист всієї України. Семеро військовослужбовців з Старосільської сільської ради демобілізовані, один з них - Василь Романюк - вже має статус учасника бойових дій. «Я хочу, щоб кожного з них знали поіменно», - наголошує сільський голова.
Поділився Віктор Олексійович і планами на майбутнє. Відкриття знака «Пам’яті жертв війни» очікується 22 червня – день, коли у кожну українську домівку увірвалась війна. Всередині хреста буде дзвін, звуки якого нагадуватимуть про трагічні сторінки історії. З обох сторін стоятимуть гранітні стели: одна - жертв Другої світової війни, інша - присвята героям Небесної сотні та воїнам АТО.
Хоч і не багато, та знаходиться вільний час і на захоплення. Якщо в молодості це була гра у футбол, то сьогодні – риболовля. А ще відпочинок в колі сім’ї. Дружина Ніна Енеївна є надійною підтримкою у житті, донька Юлія, яка проживає на Одещині, зігріває батьківське серце любов’ю та робить по-справжньому щасливим. А обійми чотирирічної внучки Настусі – найкращий подарунок у житті.
На запитання, яке бажання загадав би очільник громади в ювілейне свято, знаючи, що воно обов’язково здійсниться, Віктор Олексійович відповів: «Мирне небо України. І на Сході, й на Заході».
|
