Нещодавно 55-річного Миколу Войтовича громада села Матейки обрала старостою місцевого Свято-Троїцького храму. Усі тутешні жителі знають його як людину скромну, чесну та порядну, в якого слова не розходяться з ділом. Коли я сказав йому, що про таку людину як він обов’язково потрібно написати у газеті, він попросив не робити із нього героя, адже є простою людиною. За професією Микола Тимофійович бухгалтер. Оскільки у школі дуже полюбляв такий предмет, як математика, то у свій час і пішов в Горохівський радгосп-технікум здобувати пов’язану із нею спеціальність. Про відповідальність мого співрозмовника красномовно говорить такий випадок. Коли настала пора служити в армії, парубок чомусь не отримав в належний час повістки. Тож сам поїхав у Маневицький райвійськкомат та заявив: «Ви або беріть в армію, або не беріть». Звісно, що взяли і направили служити аж в Амурську область (РФ), у війська зв’язку. Після армії пан Микола працював у колгоспі помічником бухгалтера, недовго бригадиром рільничої бригади. Та з 2001 року покинув роботу і разом з односельчанином Миколою Борщевичем почав зводити будинки. Справа для нього це була нова, тож у свого напарника навчався різним будівельним премудростям. Так працював протягом чотирьох років, поки нині покійний Володимир Мокійчук не умовив його збудувати церкву у Нічогівці. - Володимир Миколайович був бляхарем, до речі, згодом від нього я і навчився цьому ремеслу, я ж виконував роботи пов’язані із деревиною, а Микола Сокол із Погулянки спеціалізувався по куполах та даху, - розповідає мій співрозмовник. – Тож це був початок робіт із будівництва та ремонту церковних храмів, із чим ми і впоралися. Після успішного старту почали надходити пропозиції від інших настоятелів церков та сільських громад. А оскільки трудівники брали за свою роботу доволі символічну плату, як за теперішніми мірками, то роботи у майстрів вистачало. У храмі с. Тельчі умільці відремонтували дах і купола. В подальшому, коли до них приєднався ще й Іван Демчук, замінили купола і башти в церкві Великої Осниці, провели будівельні роботи у Домі Молитви християн баптистів селища Клесів Рівненської області. Подібні роботи також здійснили у Майдан-Липненському та Чорнижі. А за роботу по проведенню капітального ремонту церкви у с. Матейки взагалі плату не взяли. Також на прохання Красновільського сільського голови Микола Тимофійович разом із Іваном Демчуком та Ростиславом Момонтом у рідному селі встановили пам’ятник загиблим односельчанам в роки Великої Вітчизняної війни та здійснили роботи по благоустрою цієї території. Спілкуючись із майстром на всі руки у його обійсті, дізнався і про прикрі випадки у його житті. Одного разу в дитинстві, коли батько розпріг коней, і ті пішли на город, Миколка побіг, щоб завернути їх у двір. Тоді й отримав він одного з них удар копитом в обличчя. Відтоді на верхній губі Миколи Тимофійовича і красується шрам. А двох пальців на правій руці лишився, коли на власному подвір’ї різав дрова. Проте це ніяк не заважає йому виконувати усю належну домашню роботу й допомагати громаді, односельчанам. У шлюбі Микола Тимофійович разом із дружиною Галиною Іванівною виховали двох доньок, одна із яких проживає поруч зі своєю сім’єю. А своє майбутнє вбачає у трьох внучках.
