Не один раз побував у зоні проведення АТО з волонтерською допомогою настоятель Свято-Успенського храму села Оконськ Олександр Лановий.
А розпочалось все із тривожних подій під Іловайськом, коли рідній брат священика Роман, який був мобілізований до Збройних сил України, потрапив у полон ДНР-івців. Тож перші поїздки були пов’язані із визволенням брата. Священнослужитель привозив додому бійців Маневиччини з 51-ої ОМБ, яких звільнили з полону. Повернувся і Роман, проте отець Олександр дорогу на Схід не забув. Бійцям возить продукти і амуніцію, медикаменти, одяг. Про поїздки не надто розповсюджується і нічого героїчного в цьому не вбачає. Розповідає коротко:
- Раніше хлопці більше потребували продукти харчування, одяг. Нині обов’язково зізвонююсь з ними, запитую що необхідно. В останню поїздку, наприкінці січня, завіз дизельну електростанцію, акумулятори для тепловізорів, радіотелефон, теплий одяг. Возив примуси, одного разу навіть замовили пральну машину – в селі була проточна вода в будинках. Порадував і домашньою випічкою – відгукнулись господині з Маневич, учні Колківського ВПУ, супермаркету «Колібріс». Радіють бійці і дитячим малюнкам, листам.
Долучаються до збору коштів, теплих речей віряни Оконська, Граддя, Цмін, Костюхнівки, В.Ведмежки, Галузії, Городка та інших сіл. Під час різдвяних свят гроші передали хористи Маневицького Свято-Воскресенського храму. З проханням завезти на Схід волонтерську допомогу звернулися працівники Маневицького ТБЗ, отець Олександр, звісно, не відмовив.
Надзвичайно важлива для наших захисників духовна підтримка. Щоразу під час перебування в місцях дислокації бійців а Луганській, Донецькій областях священик відправляє божественні літургії та молебні, здійснює таїнство сповіді. У подарунок привозить освячені натільні хрестики, іконки.
Під час новорічно-різвяних свят пролунав дзвінок від бійців одного із блокпостів на Сході. Хоча військовослужбовці міняються, та передають один одному номер телефону священика, знаючи, що до нього можна звернутися в будь-яку хвилину. Під час розмови попросили приїхати. Як згадує отець Олександр, і їхати особливо не було з чим, та від хлопців почув: « Приїжджайте як священик – візьміть ікону і послужіть, бо ж такі свята великі і дуже хочеться службу Божу почути…» Як тут можна відмовити, та й віряни допомогли швидко подарунки зібрати.
Отець Олександр замовив форму, на рукаві якої видніється шеврон з написом «Священик». Є проблема з оформленням посвідчення волонтера, з ним буде легше добиратись на дальні блокпости.
Звісно, дорога у 1300 кілометрів нелегка, і щоразу, вирушаючи, він обіцяє матушці Вікторії, яка дуже хвилюється за нього, що це в останній раз. А через декілька тижнів знову сідає за кермо.
|
