Нещодавно мені трапилась нагода поспілкуватися із досить цікавою людиною, яка оптимістично долає усі труднощі життя. Це маневичанин Андрій Верешко. До нього йшов у гості як до травника, аби поділився деякими секретами цієї справи, та розповів, що потрібно робити, аби чудово виглядати у 73 роки. Та під час бесіди виявилось, що пан Андрій має не одне улюблене заняття, та чимало побачив світу. Народна мудрість «Життя прожити - не поле перейти» яскраво характеризує весь життєвий шлях Андрія Михайловича. З’явився він на світ у скрутний воєнний час у жовтні 1941 року в селі Галузія. Через рік після початку війни німці спалили хату, тож батькам із малим хлопчиком на руках довелось рятуватися неподалік в лісі, на хуторі Городятин. Там вони похапцем спорудили невеличку хатку, навколо якої вночі часто бігали дикі свині та вовки. Три сотки городу, на яких вирощували городину, давали надію на те, що сім’я виживе. У 1944-му забрали на фронт батька. Тож устиг ще повоювати в Німеччині та Японії. Повернувся додому аж через два роки. - Післявоєнний час був тривожний, траплялися випадки, коли люди неправдиво свідчили один на одного, - говорить Андрій Михайлович. – Не пощастило і нашій родині. В жовтні 1947 року до нас у хату завітали енкаведисти, й почали шукати зброю. Батько запевняв, що ніякої зброї не має і не було. Проте під час обшуку знайшли гвинтівку, яку підкинув сусід. Незважаючи на всі військові заслуги, голова сімейства отримав 25-річний термін ув’язнення і був висланий у Норильськ. Повернувся додому, потрапивши під амністію, коли Андрію виповнилося п’ятнадцять. Увесь цей час родина проживала в бабиній хаті. Мали корову та невеликий клаптик городу. І лише з поверненням батька збудували власну невеличку хатку в селі. У 17 років з декількома класами за плечима пан Андрій розпочав самостійне життя. Спочатку подався у Дніпропетровську область на заробітки, працював на фермі підвожчиком кормів. За рік повернувся додому та влаштувався в Галузіївському колгоспі вантажником. - Та я недовго засиджувався вдома і вже незабаром попрямував шукати щастя до Казахстану, як тоді говорили, поїхав піднімати цілину, продовжує розповідь пан Андрій. - Там в училищі вивчився на тракториста-машиніста і вже з весни наступного року трудився в пересувній механізованій колоні. Після чотирирічної служби у північному флоті знову подався на заробітки. У Броварах працював на заводі залізобетонних конструкцій, у Вінниці будував елеватор. Після одруження мандри припинились і Андрій Михайлович працевлаштувався на Маневицькому торфобрикетному заводі трактористом. А вже через півроку отримав однокімнатну квартиру, в якій із дружиною Марією Гнатівною проживає й нині. - Професійне життя було пов’язане з технікою, трудився трактористом на Маневицькому маслозаводі, екскаваторником в міжгосподарському лісгоспі та машиністом тепловоза в ДП «Маневицьке ЛГ», - каже Андрій Верешко. - З 1995 року, маючи за плечима більше 34 років трудового стажу, вийшов на пенсію. Заняття лікарськими травами розпочалося відразу після того, як разом із пенсійним посвідченням отримав у спадок після роботи з механізмами підвищену кислотність. Багато його колег також мали виразку шлунку. Тож, аби поправити здоров’я, почав вишукувати в газетах відомості про різні трави та їхні властивості. У розмові пан Андрій назвав цілий ряд рослин, які добре діють на організм при тих чи інших захворюваннях, декотрі з них заготовляє для себе. За його словами трава цикорію, що практично немає протипоказів для застосування, є помічною при проблемах із підшлунковою залозою. Настій молодих шишок сосни взагалі підтримує увесь організм. Корисний, особливо для чоловіків, настій кореня калгану. Немає кращого засобу для заживлення ран, як пилок плауна повзучого. Зеленець допомагає при проблемах нирок. Листя кульбаби використовують у салатах, воно корисне для чоловіків. Від болю в суглобах допоможе цвіт фіолетового бузка, настій якого використовують для натирання. Переварений корінь живокосту, поєднаний з медом у пропорції 1:1 використовують, втираючи в місцях, де були переломи. А перетертий молодий волоський горіх з цукром у пропорції 1:1 гарний засіб від проносу. - До речі, незважаючи на свій солідний вік, маю чудовий зір, і можу читати найдрібніші шрифти, - зізнається травник, - хоча у 50 років читав лише з окулярами. Одного разу вичитав у газеті, що за допомогою ягід суниці та чорниці можна поправити зір. Тоді дуже скептично поставився до публікації. Та з часом, спробувавши на собі пораду автора, зрозумів, що був не правий. Сьогодні легко читаю газети, а позаяк люблю полювання та рибалку, вправно пораюся із гачками до вудок та стріляю з рушниці без окулярів. Риболовлею захопився ще з юнацьких років. Нині має все необхідне рибальське начиння. У день мого візиту пан Андрій привіз чималу рибину марену вагою 2,2 кг (на знімку). Були в нього і більші трофеї, такі як білий амур вагою 4,2 кг та сом вагою 5,5 кг. На риболовлю їздить з друзями та сусідами, а з В’ячеславом Гаврилюком спільно рибалить вже років 15-20. Вже більше сорока років Андрій Верешко є затятим мисливцем. - Колись я дуже любив полювати на вовка, бо цей звір дуже хитрий і його важко вполювати, - говорить мій співрозмовник. – Однак зараз їх майже немає. Тож здебільшого полюю на пернатих та зайців. Пан Андрій не займається лікуванням людей та не продає заготовлені трави, хоча не відмовляє тим, хто просить допомогти. Для тих, хто хоче знайти порятунок у траволікуванні зазначає, що на всі ліки йде відповідне дозування, тож самолікуванням краще не займатися. Вірною супутницею життя для пана Андрія завжди залишалася дружина Марія Гнатівна, яка, також користується настоянками та відварами чоловіка.
