Життя в неспокої та праці
8 серпня виповнилося б 100 років з дня народження Харитона Антоновича Лищука. Майже два десятки літ, як немає його серед нас, але його пам’ятають не тільки в Криничному, а й в окрузі. Старшому поколінню не треба його представляти, а ось молодшому слід про нього розповісти.
До глибокої старості увесь він був у клопотах, в неспокої, в праці, в тривогах. Навіть його поява на світ була затьмарена страшною звісткою. Саме в цей день 1914 року розпочалася Перша Світова війна. Відлуння її швидко докотилось до Волині і безпосередньо торкнулось його родини.
Тяжке дитинство, непосильна фізична робота з ранніх літ наклали свій відбиток. Чутливий по натурі до будь-якої несправедливості і насилля, Харитон рано став в ряди прихильників возз’єднання Західної України в єдиній українській державі, брав безпосередньо участь в підготовці і проведенні Колківської першотравневої демонстрації 1935 року.
Не встигли зарости окопи Першої Світової, як у двері постукала нова, ще зловісніша війна. І Харитон Антонович, як солдат польської армії, потрапив у її вир відразу після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році. У Варшаві потрапив у полон, дивом вирвався з лабет явної смерті і добрався додому. Щоправда, хазяйнував недовго. Знову мобілізація. В рядах Червоної армії воював в Прибалтиці. Не раз пригадував жахіття війни, відчайдушні ризики, втрати і радість Перемоги.
Пошматований, ледве пересуваючись на милицях, але в орденах і медалях, зайшов переможного року до рідної оселі. Зранений душею і тілом молодий чоловік із завзяттям працював на землі, яку любив над усе. Дивлячись, як фронтовик завзято господарює, в 1950 році обирають його головою колгоспу. І так чверть століття односельці йому довіряли, ділили з ним труднощі і радості, перетворивши господарство в одне з найміцніших в районі.
Від роду наділений глибоким розумом, мудрістю, сумлінням, відповідальністю він знайшов ключ до людей, жив їх турботами. Скупий на слова, щедрий на діла він не надбав собі розкішних хоромів, автомашин, а утвердив за собою незаперечний авторитет чесної, справедливої людини. До нього тягнулися люди в горі і радості, він завжди підставляв своє надійне плече. До цих пір не можу забути урочистості з нагоди 80-літнього ювілею Харитона Антоновича. У жнивну пору зібралося все село, в очах людей випромінювалась любов, вдячність за добрі справи, за людяність, за розуміння, і підтримку всіх і кожного зокрема.
І після виходу на пенсію Харитон Лищук не сидів склавши руки. Ще майже півтора десятка літ очолював будівельну бригаду. І не тільки керував, а й на рівні з усіма майстрував, не був байдужим до громадських справ.
Довго не здавався ветеран, все хвалився, що в його роду всі довгожителі. Мама прожила 103 роки, сестра Юхимія – 98 років, тож не збирався передчасно покидати цей світ і він. Та роки, воєнні поневіряння, рани, виснажлива праця дали про себе знати. Особливо підкосила втрата дружини Ганни Миколаївни, з якою виростили і виховали 7 своїх і двоє сестриних дітей.
Своїм батьком нині пишається ще четверо живих дітей. Багато маневичан знають і шанують Володимира Лищука, колишнього виконроба ПМК. Добре відома в районі і його донька Анастасія Главацька, вчителька Рудниківської школи, постійна дописувачка районної газети, талановита гумористка і цікава особистість. Донька Валентина найближча до покійних батьків, бо залишилась в Криничному, опікується їхніми могилами. Не забуває про своє коріння і Надія, що мешкає в Росії. Внуки і правнуки також багато знають про свого прославленого діда, який залишається для них взірцем мужності, працелюбності, скромності і справедливості. Більше державних нагород найвищого ґатунку як в Лищука Харитона Антоновича за ратні воєнні та повоєнні роки в районі не було ні в кого. Світла пам'ять в серцях всіх, хто його знав, і глибоко шанував, з ким він працював житиме у віках.
|
|
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (27.08.2014) | Автор: Наталія Степанюк |
| Переглядів: 509
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
