Зранку – на роботу, ввечері – за голку з ниткою
Наталія Демчук із Копилля працює бібліотекарем, а вільний час присвячує вишиванню та бісероплетінню. Це заняття стало для неї не просто хобі, а часткою життя. З дитинства полюбляла вишивати хрестиком, однак сталося так, що обрала професію, не пов’язану з народним мистецтвом. Але, якщо в людині живе творча іскра, її неможливо загасити.
- Навчитися вишивати бісером нескладно, - розповідає Наталія Демчук. - До того ж, наші жінки настільки талановиті, що вчаться всього самі або одна від одної. Не треба навіть спеціальних курсів. Ось так і я. Знайшла на пошті журнал, де навчали початківців, як правильно вишивати бісером, і вирішила й собі спробувати. Вишивати хрестиком досконало вміла, плести макраме теж, часом бралась за спиці та швейну машину. Тому хотілось відкрити для себе щось нове. Наступного дня придбала бісер, канву і, хоч не мала навичок, але мало-помалу почалася робота.
Саме так шість років тому розпочалось знайомство пані Наталії із бісероплетінням. З-під її вмілих рук вийшло кілька десятків жіночих прикрас, які із задоволенням вона дарує своїм друзям та знайомим. Продавати свої вироби навідріз відмовляється. Каже, що працює для свого задоволення. А брати гроші за радість – недопустимо.
Рік тому Наталія Іванівна захопилася вишитими бісером картинами та іконами. Такі витвори мистецтва їй подобаються найбільше. Вони по-іншому виглядають, ніж просто вишиті чи намальовані, мають іншу об’ємність, блиск, вимагають більше уваги, точності. Часом допомагає у цій хорошій справі і її донька Вікторія, яка в майбутньому мріє стати юристом. Підтримує захоплення дружини і чоловік Борис Іванович, який працює майстром лісу у Граддівському лісництві.
- Завжди мене зачаровували ікони, вишиті бісером, – каже майстриня. – Є в них особлива магія, гра зі світлом, яка робить їх живими. Привабливість таких робіт висока, тому що в них вкладається дуже багато часу, праці, і душі. За цим заняттям я могла б провести цілий день, але не дозволяють інші справи. Тому зазвичай вишиваю вечорами. Першою іконою, вишитою бісером, був образ Божої Матері «Умиление». Я виконала її за два тижні: попри велике натхнення, не вистачало часу…
- Чим Вам більше подобається вишивати – нитками чи бісером? – запитую у майстрині.
- У кожній техніці є свої переваги, - розповідає пані Наталія. - Нитки більш приємні на дотик: вони ніби випромінюють тепло! Але нитками вишивати довше і складніше. Бісером – швидше і простіше, адже вишивання відбувається у техніці, так би мовити, напівхреста. До того ж, це, зазвичай, буває часткова вишивка: якщо це людина, то обличчя і руки не вишивають, якщо це пейзаж, то вишиваються об’єкти переднього плану. Але кожна майстриня обирає те, що їй більше до душі. Це також залежить від настрою.
Наталія Іванівна переконує: вишивати бісером може будь-хто, потрібне тільки бажання. Правила є, але вони прості: зазвичай, вони містяться в інструкції до кожного набору. У вишиванні бісером стібки мають лежати в один бік. Наприклад, з верхнього кута в нижній. До того ж, вишивати треба або горизонтальними рядами, або вертикальними. Це – вибір майстрині, але змішувати ряди не можна.
- Не одразу все вдавалося, доводилося й переробляти, - зізнається Наталія Демчук. - Але, коли людина має мету, вона йде до неї, долаючи всі труднощі. Крім того, дуже приємно такі вироби дарувати рідним людям на день народження та інші пам’ятні дати. Тому до вишивання ікон ставлюся дуже відповідально. Вважаю їх вічним витвором мистецтва, який може зберігатися впродовж довгих років і передаватися з покоління в покоління. Адже така ікона є справжнім оберегом родини і дому.
|
|
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (24.06.2014) | Автор: Людмила ВЛАСЮК |
| Переглядів: 590
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
