На уроках художньої культури старшокласники нашої школи дослідили і створили презентацію «Мистецтво Євромайдану». Ми по-іншому побачили і оцінили Революцію Гідності. Я не була безпосереднім учасником подій Євромайдану, але через засоби масової інформації та із розповідей брата моєї мами Володимира Шпака я постійно слідкувала за тим, що відбувалося у Києві минулої зими. З часом я зрозуміла – це культурна революція, революція Духу і Гідності. Адже за кілька місяців свого існування Євромайдан створив власну культуру. Коли вщухали пристрасті і не треба було воювати, в активістів з’являлася можливість проявити свої таланти. Митців, які творили на Майдані, надихаючись революційними подіями і героями, було безліч. Арт-Майдан став повноцінною течією сучасного українського мистецтва. Уже в перший місяць мітингів на барикадах Грушевського було влаштовано імпровізовану виставу «Митець – боєць», на якій майданівці висловили незгоду з політикою влади України у галузі культури і підтримали акції протесту. Справжнім культурним центром Майдану став Український дім, де мітингувальники відпочивали, а волонтери проводили майстер-класи, читали лекції, демонстрували кіно, грали на фортепіано, організовували виставки робіт художників… Аби люди, які стоять на морозі, могли відпочити душею, в Українському домі відкрилася бібліотека Майдану. За 2 - 3 дні із власних бібліотек волонтери зібрали книги, які згодом були відправлені у сільські регіони. Поруч із бойовими сотнями самооборони була створена Мистецька сотня. Художники, музиканти, поети своєю працею скрашали революційні будні протестувальників, проте їх об’єднувала щирість та загальна ідея. З метою популяризації вимог Майдану, його мирних намірів були організовані мистецькі проекти «Щитопис» і «Розмалюй шолом захиснику Майдану». Міми, балерини, музиканти, поети і художники брали участь в акції «Митець – борець на барикадах Грушевського». Вони показали, що на Майдані зібралися не тільки люди зі щитами, які готові в будь-який момент кидати камені або «коктейлі Молотова», а ті, хто хоче миру і справедливості. Цікавою була фотовиставка «Майдан. Людський фактор», де на знімках фотографи відобразили людей революції, яскраві моменти масових протестів і просто красиві пам’ятні кадри. Саме в гарячі зимові дні проводився мистецький революційно-екстремальний пленер «На барикадах», присвячений 200-річчю з Дня народження Тараса Шевченка та подіям Майдану. А сьомого березня відбулася виставка «Вогонь любові. Присвята Майдану», де були представлені картини відомих живописців, котрі активно реагували на ситуацію в країні. Звичайно, революція не обійшлася без політичних карикатур і злободенних шаржів, яких на Майдані було дуже багато. Паркани і стіни київських будинків перетворилися у своєрідну художню виставку революції. Упереміш з агітаційними протестними написами були оригінальні графіті і навіть цілі картини. Майдан надихнув і українських музикантів, бардів, ді-джеїв на нові пісні,революційні композиції та відеокліпи, які пісенним словом підтримувати бойовий дух мітингувальників. Мітингувальників підбадьорювали виступи «Океану Ельзи», «Братів Гадюкіних», Святослава Вакарчука, Руслани, «Мандрів», Сашка Положинського… Буквально щотижня мережа Інтернет вибухала новими «єврохітами». І ще – Гімн України. Він найчастіше звучав під час революції. Його одночасно співали тисячі українців. Із головної сцени народних віче виголошувались не тільки промови, а й звучала поезія, присвячена революційним подіям в Україні. І мережа Інтернет на той час також була переповнена новими віршами. Все це на той момент максимально відображало настрій Майдану і надихало українців на боротьбу. Майдан став острівком надії на світле майбутнє, на євроінтеграцію, на демократію, на свободу думки, на творчість і мир.
