| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
У категорії матеріалів: 124
Показано матеріалів: 46-50
 13 березня відбувся творчий звіт Колківської дитячої музичної школи, присвячений 25-й річниці Незалежності України та 40-річчю школи.
Про історію становлення Колківської музичної школи розповів директор Ігор Гончарук. Презентаційні фото на екрані - як щира сповідь про усіх, хто працював і працює донині в мистецькому храмі.
|
 Педагоги НВК "ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ с. Городок" Лариса Цан (на фото ліворуч) та Тетяна Шеметюк гордяться своїми вихованцями-восьмикласниками, які вибороли перші місця у районних олімпіадах: Аліна Борисюк - з німецької мови, а Богдан Смійчик - з хімії.
Лариса Володимирівна за 14 років роботи в школі прищепила багатьом вихованцям інтерес до іноземної мови, дала глибокі знання. Вона - активний учасник семінарів, тренінгів.
Тетяна Іванівна, лауреат районного конкурсу "Учитель року 2015", має 21 рік педагогічного стажу. Для підвищення якості знань, пізнавальної активності учнів на уроках хімії використовує інтерактивні форми і методи, комп'ютерні технології.
|
 Вихованці Маневицького районного Центру творчості дітей та юнацтва: Анастасія Єфімова – солістка вокального ансамблю «Зорепад» (керівник Леся Яцук) та хореографічний ансамбль «Родзинка» (керівник Наталія Дем’янчук) – дипломанти відбіркового туру VІІ Всеукраїнського літературно-музичного фестивалю вшанування українських воїнів «Розстріляна молодість».
|
 Наталка рано вискочила заміж. На другому курсі сільськогосподарського технікуму, де вчилась на зоотехніка, а її Петро – на агронома. Після закінчення навчання їх направили працювати в колгосп, де молодих спеціалістів забезпечували житлом. В одному із будинків поселився Петро з дружиною та двома доньками. |
|
Валентина вже давно втратила відчуття часу. Відтоді, як її молодший син одягнув військову форму. Слідкувала лише за новинами. А поза тим закінчилась зима і непомітно почався березень, з оголеним надвечірнім смутком і прохолодними весняними ранками. А у її душі безкінечна зима. Жінка неохоче звикає до воєнних реалій, намагаючись із останніх сил жити своїм мирним життям, тим самим додаючи собі спокою та рівноваги. Втім, не помічати війну стає все складніше. Особливо, коли серед ночі тишу розриває крик сина: «Усім в окопи! Лежати». Тоді вона схоплюється і мчить чимшвидше у його кімнату, витирає його спітніле чоло, прислухаючись, як поволі вирівнюється дихання. В такі хвилини вона розуміє: війна не закінчиться ніколи. Вона ще довго буде снитися її Славкові. Навіть тоді, коли Донбас відчує себе частиною України, навіть тоді, коли повернуть Крим. Ту війну вона завжди бачитиме в очах сина.
|
|
|
|
