Новітні технології, комп’ютеризація, креативне мислення, прогрес. Це сучасне життя, яким живе більшість країн світу. Україна, кажуть, теж не пасе задніх. Але, як живемо ми, прості українці в нашій багатій незалежній Україні? Змінюються президенти, парламент, депутати. Але незмінним минається становище простого українського народу, який не може звести кінці з кінцями. І з року в рік постає запитання, як жити, як виживати на мінімальну зарплату, пенсію. Виплати піднімаються на 40-60 грн., але що за них можна придбати? Український народ здобув ще одну професію – економіста. Економимо на всьому, і на продуктах, на одязі, на паливі, відпочинку. А це здоров’я, здоров’я нації, здоров’я України. Не дай ще, Боже, захворіти! У всіх цивілізованих країнах співвідношення між мінімальною та максимальною зарплатами складає 1 до 8. У нашій же державі це видно певно в районних масштабах. На державному рівні різниця в десятки та сотні разів. І не можна зрозуміти хто встановив такі виплати? І найголовніше, як прожити? Молодь – це майбутнє нашої держави. Побачивши, як живуть в Європі, хочуть жити не гірше. А як? Одні їдуть на заробітки в ближнє чи далеке зарубіжжя, інші зовсім виїздять. Але більшість лишилися тут на Батьківщині. Закінчують учбові заклади, не маючи згодом роботи, працюють не по-спеціальності. Зараз у всіх на вустах Майдан. Одні – за, інші - проти. Чому так сталося? Це зрозуміло: люди втомилися так жити, адже українці заслуговують на краще. Я виріс в так званий час процвітаючого соціалізму – чітка система, дисципліна. Все працювало, рухалось. Наші батьки будувались, ростили, вчили нас. Звичайно, були і негативи, але головне – була стабільність з вірою в завтрашній день. Проходять роки, ми старіємо. Наші діти ростуть. І так хотілося б жити краще. Жити і не економити на всьому. Щоб молодь виходила на Майдан не на акцію протесту, а на свята, як колись. З усмішкою та чіткою вірою і впевненістю в завтрашній день, в майбутнє. Шановні депутати, нам все рівно якого ви кольору. Люди стомилися бачити політичні баталії, підсумок яких як у тій казці «Лебідь – рак і щука». Дайте нам можливість жити, а не виживати. Ми вас вибирали, вірили вам та вашим обіцянкам. Підійміть ваші передвиборні обіцянки та подивіться, що зроблено з них. Ми вибирали вас, щоб ви служили нам, народу, ради процвітання нашої багатої України. І, повірте, український народ буде тільки вдячний вам, коли буде жити краще, жити з вірою, надією та любов’ю та коли буде зміцнюватися держава – наша Україна.
|