Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 28.03.2024, 15:09

Головна » Статті » На суботній добривечір

В українському храмі молитви звучали французькою

Такі люди, як Оксана Ремінська та її мама Надія Іванівна, для журналіста – знахідка. Відверті, щирі, легкі в спілкуванні, готові поділитися сокровенним. Для тих, хто нещодавно став читачем нашого часопису, скажемо, що ми уже двічі писали про нашу талановиту землячку із Городка – «Як дівчина з глибинки боролась за свою мрію» (28.01 2014 р.) та «На весіллі у Франції звучала пісня про Волинь» (12.12.2015 р). Професійне й особисте тісно переплелось у житті Оксани, Президента Асоціації з енергоефективності і енергозбереження, яка поєднала свою долю з Ніколя Перрен, радником з питань сільського господарства посольства Франції в Україні. Офіційно зареєстрував шлюб молодого подружжя у франції батько Ніколя – мер селища Мут. А от стати на весільний рушник перед Господом молодята вирішили в Україні.
- Хотіла я їм показати справжнє сільське поліське весілля: із шалашем, топками й баняками, але Оксана не погодилася, - з усмішкою розповідає мати нареченої. – Отож вирішили святкувати в райцентрівському ресторані «Україна».
Гості із Франції приїхали за три дні до церемонії, тож, окрім передвесільних клопотів, родині Ремінських потрібно було подбати, аби свати не нудьгували.
- Найперше поїхали на концерт – творчий звіт району, де найбільше були вражені виставкою майстрів-умільців, - продовжує розповідь Надія Іванівна. – Наступного дня намостили на віз сіна і відправилися на озеро Засвинське. Їх цікавило абсолютно все, вони зробили, певно, понад тисячу світлин. Знімали все таке для нас звичне: і шпаківні на деревах, і як я варю свиням їсти, і як ціджу з банки молоко, і що росте на городі.
Дуже гостям хотілося долучитися до підготовки до весілля, тож знайшли посильну роботу – крутити весільні шишки, що їх неабияк втішило. Особливо вразив обряд вбирання короваю, коли родина, одягнена в національні строї, співала весільні пісні.
- Чи сподобалася гостям українська кухня? – цікавлюся у своєї співрозмовниці.
- Дуже смакував їм щавлевий борщ, налисники з сиром та вишнями. М’ясного їли мало. А от що вподобали найбільше – то салат із капусти. Їли його вперше, записали, як готувати, запевнивши, що у Франції здивують своїх друзів.
Автор цих рядків з колегою були присутні під час вінчання Оксани і Ніколя у маневицькому Свято-Троїцькому храмі УПЦ КП. Отець Михайло зізнався, що особливо ретельно готувався до міжнародного шлюбу, навіть ходив до репетитора, аби вивчити французькою «Отченаш» і «Присягу». Слід сказати, що гості були щиро зворушені таким вчинком священика.
Біля ресторану, аби зробити сватам приємність, за французьким звичаєм до весільної арки простелили білу атласну доріжку, по якій йшли молодята, а гості з обох сторін обсипали їх рисом. Попереду дівчинка встеляла шлях подружжя пелюстками троянд (їх Оксана зібрала на Кіпрі, де вона з Ніколя перед цим відпочивала).
- Як зізнався зять, весілля перевершило всі його сподівання, - із задоволенням каже Надія Іванівна. – Побачивши стільки гостей (а їх за нашими мірками було небагато – всього сімдесят осіб) та безмір страв на столах, він кілька разів пропонував гроші, але ми з чоловіком навідріз відмовилися.
Простота, щирість французької рідні вразила родичів нареченої. І хоча заважав мовний бар’єр, блиск очей був надто промовистим.
- Тости виголошувалися українською і англійською, бо ж на весіллі було багато друзів-колег молодят, - ділиться враженнями Надія Ремінська. – Говорили не тільки про наречених, але й про Україну, про АТО, і я, вчителька, відчула таке піднесення, таку гордість за цих розумних молодих людей і повірила, що вони здатні змінити життя на краще.
Проводжала родина Ремінських нових родичів зі сльозами на очах. До слова, французи виявили бажання відвідати Львів. За два дні перебування у цьому старовинному місті вони не лише ознайомилися з його визначними пам'ятками, а й накупляли собі вишитих сорочок, скатертин (рушники Надія Іванівна подарувала кожному в Городку).
Весільна епопея закінчилася. Попереду – сімейне життя. Нехай воно буде довгим і щасливим.
Категорія: На суботній добривечір | Додав: novadoba (13.06.2016) | Автор: Алла БУБНЮК
Переглядів: 404 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz