1 березня 1935 року в мальовничому поліському селі Градиськ в родині Йовиків народилася донька Анастасія.
Її батьки Павло та Явдокія важко працювали і дітей з малолітства привчали до праці. Воєнне лихоліття залишило глибокі рубці у ніжних дитячих серцях. Йшли роки, життя тривало. Сини одружувалися, доньки виходили заміж. Настя побралася з Микитою Остапчуком, з яким працювала в Градиському лісництві Городоцького лісгоспу. Народили і виховали трьох донечок і чотирьох синочків. Діти у всьому допомагали батькам: заготовляли гриби і ягоди, вели домашнє господарство. Було важко, але спільна праця гуртувала, вселяла надію у краще майбутнє.
У любові й злагоді прожили Анастасія Павлівна й Микита Мойсейович 59 років. Два з половиною роки тому чоловік відійшов у вічність, а дружина, мати-героїня клопочеться не лише про дітей, а й про 18 внуків і 13 правнуків. Вишиває, в’яже, а раніше ткала рушники й килими, і все це роздаровує своїм нащадкам. Попри поважний вік, займається домашнім господарством. Чекають корму з дбайливих натруджених рук господині коник і корівка, свині, кури, качки, гуси. А у сезон ягід і грибів Анастасію Павлівну в хаті годі застати. Ліс поруч – гріх дома сидіти. Ї хоч сила вже не та, але ноги самі помаленьку прямують у затінок привітних сосен до таких знайомих ягідників.
Вечорами бабуся Настя не випускає із рук мобільного телефону, чекає дзвінків із Києва і Львова, Одеси і Луцька, Колок і Маневич, де проживають її діти, внуки, правнуки.
Першого весняного дня ми звикли відзначати день народження берегині нашого великого сімейства. Цього року воно буде особливе, адже нашій матусі, бабусі, прабабусі виповниться 80 літ.
Уся родина щиро вітала її, дякуючи за велике материнське серце, за щиру любов і безмежне терпіння, за мудру життєву науку. Бажаючи ще багато земних літ під Божим благословенням!
|
