Будьмо достойними наших героїв
У свій час Олександр Довженко сказав: «Людська душа – чаша терпіння. Якщо вона переповнена, то скільки туди не лий – більше не поміститься». Так і ми українці: терпіли скільки могли, терпіли би і надалі, але коли нашу душу залили кров’ю невинно убієнних патріотів України, терпець народу увірвався. Події останніх 3-х місяців – це вияв героїзму нашого українського народу, людей, які показали усьому сучасному світу – Росії, Америці, Європі і всім пострадянським країнам - що правда завжди перемагала зло, яким би підступним воно не було. Історія зла в особі нелюда Януковича та його прислужників - членів Партії регіонів та лакеїв-комуністів тепер уже колишнього злочинного режиму, буде оцінена Міжнародним Гаазьким судом. Кожному воздасться по заслугах. І це стосується всіх партійців, в тому числі Миронюка та Зінчука. Люди на мирному Маневицькому майдані їх просили: напишіть заяви про вихід із Партії регіонів, і якби вони це зробили місяць назад, можливо, такого кровопролиття не відбулося. А тепер, коли вони це зробили 22 лютого на позачерговій сесії районної ради, їхні папірці нічого не варті. Загинули понад 100 людей, 300 вважаються зниклими безвісти, понад 2 тисяч поранених – каліки без рук, ніг і очей. Поранено понад 150 журналістів, 2 загинули. І за цей тяжкий злочин проти українців винні будуть покарані народним судом і судом Божим.
Ще місяць назад, виступаючи перед людьми на Майдані, я говорив: «Згадаєте мої слова, Янукович свою злочинну діяльність розпочав із зони – тюрмою він її і закінчить». І ця священна кров Небесної сотні на совісті тих, хто привів до влади Януковича, голосуючи за нього у 2010 році. Це стосується і маневичан, тих, хто проявляє байдужість, яких гнітить страх, заздрість, жадібність. Тих, хто сидячи у теплій хаті біля телевізора, живе за принципом: аби не гірше, адже приносять пенсію не для життя, а для існування. Я в такій державі, де нас хотіли зробити бездушними рабами, жити не хочу. І на запитання «Чи готові ви вмерти за Україну?», що прозвучало в статті «Як зберегти в собі цю душу в глобальнім клекоті біди?», я відповім: «Так». Я хочу і виборюю Україну з вилами у руках. Україну, де не буде життя за поняттям «закатать в асфальт», а буде життя вільне, горде, щасливе, європейське – Українське. Я впевнений і переконаний в тому, що життя таке настане, але не завтра. Це тільки початок. Можливо, пройдуть місяці, рік, п’ять. Ми повинні закотити рукави і натхненно працювати, контролювати, приймати рішення, бо на нас з небес завжди будуть дивитися «Ангели Небесної сотні». Будьмо мужніми і достойними наших героїв.
Слава Україні!
|
| Категорія: Офіційно | Додав: novadoba (05.03.2014)
| Автор: Віктор Козубович
|
| Переглядів: 387
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
