Вісім вчителів німецької мови з Волині цієї осені перебували в Німеччині у рамках партнерської співпраці між районом Ліппе (Німеччина) і містом Луцьк відповідно до угоди про міжнародну співпрацю між Волинським інститутом післядипломної освіти та спілкою «Мости дружби в Україну». Серед них і викладач Маневицького професійного ліцею Ярослава Сахнік, яку ми попросили поділитись своїми враженнями.
- Пані Ярославо, розкажіть про програму перебування української делегації у цій країні.
- 14 днів ми перебували у м. Бад Зальцуфлен, вивчали систему освіти Німеччини, ознайомлювались із визначними місцями, роботою промислових і аграрних підприємств, отримали чимало краєзнавчої інформації. Відвідавши п’ять міст, побували у різних навчальних закладах – у школах різного типу, технічному університеті.
- Цікаво дізнатись про організацію процесу навчання у німецьких закладах освіти.
- Зрозуміло, що рівень використання сучасних технологій дуже високий. Ми щодня відвідували по 4-5 уроків з різних предметів – німецької мови, біології, фізики, математики і навіть фізичного виховання. Дізнались, що у німецьких педагогів інші підходи до вивчення та закріплення нового матеріалу. Перевага надається самостійному опрацьовуванні учнями завдань, роль вчителя – консультант. Домашні завдання задаються рідко, вважається, що позаурочний час – для сімї, захоплень. У разі ж отримання цих завдань, терміни їх виконання – тиждень. Оцінки за рік виставляються за результатами контрольних робіт, які проводяться двічі в семестр. Нам приємно було чути схвальні відгуки про високий рівень знань студентів з України, що навчаються в технічному університеті, який ми відвідали.
- Які б заходи програми Ви ще відзначили?
- Позаяк я перший раз була за кордоном, то мені було цікаво все: візити до галереї китайського мистецтва, інших музеїв, парків, костелу, бібліотек, інституту переливання крові, круглі столи із керівництвом шкіл, мерами міст, прогулянки по місту. Нас приймали у німецьких родинах, де ми мали змогу спілкуватись, пізнаючи побут, традиції німецького народу.
- І які враження отримали?
- Німеччина – це висока культура, професіоналізм, повага до себе та один одного, порядок, пунктуальність. На вулиці кожен перехожий, в магазині продавець зустрічає тебе посмішкою. В громадських місцях скрізь чистота і порядок. Щодо пунктуальності, якою славляться німці, то з нами трапився такий курйоз. Ми так боялись запізнитись, що вибрались на зустріч і стали очікувати транспорт на 15 хвилин раніше визначеного часу, на що почули зауваження, що перекладається українською так: «Це занадто рано».
За високий рівень життя не варт і казати, проте відзначу високу вартість електроенергії, газу, інших комунальних послуг. Німці навіть кажуть, що їм дешевше пообідати чи повечеряти в кафе, ніж зготувати вдома. На дахах будинків ми часто бачили встановлені сонячні батареї. Дуже цікаво було побувати на приватному підприємстві з виробництва біогазу, який виробляють з кукурудзи. Працюють на підприємстві лише батько із сином, забезпечуючи електроенергію 4 тис. чоловік.
А ще слід зауважити здоровий спосіб життя німців: на спортмайданчиках та в парках багато пенсіонерів займаються спортом, на вулицях не побачили перехожих із цигаркою чи пляшкою пива. А от у школах на партах у кожного учня пляшка з водою. Там змалечку знають, що її корисно пити. В житлових приміщеннях ми не бачили євроремонтів та пластикових вікон. Зрозуміло, що і в поважному віці німці зберігають працездатність, так до нас в Луцьк на співбесіду приїжджав голова німецької спілки «Мости дружби в Україну» Карл Герман Крюг, якому цьогоріч виповнилося 90 років.
- Познайомились Ви, вочевидь, і з німецькою кухнею. А чи пригощали нових друзів якоюсь українською національною стравою?
- Коли ми ходили в гостину, то куштували лазанью, запечену курку, імбирний суп. Хоча перші страви в Німеччині їдять не часто, в їдальнях зазвичай шведський стіл без супів та борщів. Тому зрозуміле було захоплення наших німецьких знайомих українським борщем, який ми готували для них декілька разів. Запитували нас і рецепти вареників з картоплею, це частування також прийшлось їм до душі.
Зазвичай за вечерею німці багато часу проводять за столом – адже це можливість поспілкуватись в сімейному колі, обговорити новини дня. Нас розпитували про Україну, події на Сході країни, підтримуючи у всіх починаннях. Їхня загальна думка – Україна – молода країна, яка робить перші кроки, українці – справжні патріоти, у нас велике майбутнє.
Цікавились і ми життям пересічних німців. Зауважу, що проблемами вони ділитись не люблять. Наведу такий приклад. Коли побачили, як наша 70-річна господиня приймає якусь пігулку, то поцікавились її здоров’ям. У відповідь почули: «Все чудово. Ніяких проблем». Винятком стала проблема сирійських біженців, яких нині чимало в країнах Європи. Німці стурбовані цим, проте жодних нарікань на дії уряду ми не почули.
- Пані Ярославо, вочевидь, знайомі після вашої поїздки до Європи задавали Вам питання: «Чи хотіли б Ви жити у Німеччині?»
- На це питання я однозначно відповідала: «Ні». Вважаю, що необхідно Європу створити в себе і для цього у нас дійсно все є – родючі землі, багаті надра, чудові працьовиті люди, прекрасна природа. Слід навчитись цінувати те, що маємо, поважати себе та інших і, звичайно, вірити у власні сили.
|
