Завдяки результатам радіовуглецевого аналізу деревини, проведеного науковими співробітниками Київської радіовуглецевої лабораторії Інституту геохімії навколишнього середовища, стала відома дата виготовлення човна, якого ще влітку підняли з дна річки Стир поблизу Старосілля, – 1350 рік. При відсутності кисню пісок із намулом законсервували його на століття. Саме в цю добу литовського князівства був споруджений цей диво-красень з правічного дуба. На робочій зустрічі громадської ради, що відбулася 16 грудня у Маневицькому краєзнавчому музеї, йшло обговорення стану, перспектив реставрації та музеєфікації пам’ятки підводної археології. Як повідомив директор краєзнавчого музею Петро Хомич, для достовірності результати досліджень віку човна мають перевірити ще в Яґеллонському університеті у Польщі. Наразі зараз його обробляють речовиною для консервації, для завершення першого етапу якої потрібно 30 тисяч гривень. Як повідомлялось раніше, науковці Національного заповідника «Хортиця» подарували 200 кілограмів спеціального розчину для консервування, але його вистачить тільки до кінця року. Визначилися і з офіційною назвою об’єкта. Такі човни, видовбані з цілого стовбура дерева, у Стародавній Греції називали моноксилами, що в перекладі означає «єдиний шматок деревини», тому він і отримав назву «Поліський моноксил». Олександр Антонець, архітектор із Сум, презентував концепцію музеєфікації човна, кошторис якого складає близько 5 млн. грн.. Від слайдів, що екранізувалися на проекторі, перехоплює подих: конструкція вражає і красою, архітектурою побудови, і науковим підходом до справи. Сама концепція складається з трьох частин: інженерна, наукова та архітектурна. Згідно із презентацією музей одного експоната має знаходитися при в’їзді в Маневичі, в так званій парковій зоні, що межує з трасою Луцьк-Дольськ. Складовою концепції є і впровадження технології енергозбереження – сонячні батареї та вакуумні колектори. Головний архітектор Маневицького району Сергій Товпаш відзначив, що хрестоподібна форма надає легкості проекту, а цікавий інтер’єр з дерев’яними конструкціями всередині доповнюють експозицію човна-довбанки. Наголосив він і на тому, що вражаюча картина відкривалася б для відвідувачів із внутрішнього балкону, а висота презентованої концепції музеєфікації це дозволяє зробити. Головне сьогодні – знайти спонсорів. Сергій Панишко, доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії України, відзначив, що цей музей одного експонату приваблюватиме багатьох туристів, адже поруч пролягає міжнародна траса «Київ-Варшава», тому концепція проекту має бути максимально оригінальною з ознаками того об’єкта, який знаходиться всередині, наприклад, маяком чи іншим предметом, що свідчив би про судноплавство. Про перспективи міжнародної співпраці наукового дослідження човна розповіла координатор Балтійсько-Українського консорціуму університетів Тетяна Мамчич: - Ми налагодили зв’язки зі швецькими фахівцями, які мають великий досвід в консервації подібних об’єктів. Науковці Литовського університету Вітовта Великого також зацікавлені у збереженні пам’ятки і вони планують, можливо, вже в січні, відправити до нас свого фахівця. Крім того, що міжнародні експерти з нами діляться досвідом, вони можуть підтримати і фінансово. Петро Хомич доповнив, що краєзнавчий музей співпрацює з Всеукраїнським центром розвитку музейної справи. А наступного року на теренах району планується міжнародна експедиція за участю науковців-археологів зі Швеції, Литви, Польщі, а також співробітників Національного заповідника «Хортиця» та ДП «Волинські старожитності». Наш земляк Богдан Солопчук наголосив, що варто сприймати представлену концепцію як цілий інформаційно-пізнавальний комплекс, де можна буде почерпнути цікаві історичні факти. Голова Маневицької райдержадміністрації Андрій Линдюк пообіцяв знайти у бюджеті кошти для збереження поліського моноксилу або навіть музеєфікації човна, наголосивши, що зараз найважливіше - це фаховий підхід до кожного етапу музеєфікації цінного експоната. Несподівана знахідка на берегах Стиру є унікальною державною цінністю. І якщо концепцію музеєфікації Олександра Антонця вдасться втілити в життя, це ще на крок наблизить нас до Європи в духовному плані: почнемо цікавитися історією та культурою наших предків, вивчати та пізнавати її – і, можливо, лише тоді ми побачимо у собі українців – націю, яка є…
