Нещодавно на сторінках одного з видань прочитав замітку із брифінгу правозахисника Сергія Власенка, в якій подано факт, що Верховний Суд України у повному складі на своєму засіданні із застосуванням рішення Європейського суду з прав людини визнав нарешті те, що упродовж трьох років визнавала міжнародна та європейська спільнота, політики і правники. У 2009 році Юлія Тимошенко жодних злочинів не вчиняла щодо газової справи, пов’язаної з порушенням процедури укладення газового контракту з Росією, на основі якого Печерський районний суд міста Києва в червні 2011 року почав розгляд так званої ,,газової угоди ” проти колишнього Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко і ухвалив рішення про її вину. Судова справа проти Юлії Тимошенко була багатоходовою комбінацією, що мала на меті вплинути на енергетичні процеси у Європі. Висунення звинувачень колишньому Прем’єр-міністру Юлії Тимошенко саме у порушенні процедури підписання Угоди про постачання російського газу в Україну на період 2009 – 2019 роки не є випадковим і, цілком ймовірно, носить міжнародний геополітичний характер. Усі ми добре пам’ятаємо, чому визріла газова ситуація. В січні 2009 року українська газотранспортна система вперше за своє існування почала працювати в непередбачуваному за своїми технічними умовами реверсному режимі. В деякі південні райони України подати газ взагалі не було технічної можливості. Потреби країни в газі забезпечувалися лише на 2/3 від необхідного, країна знаходилась на межі техногенної аварії через низький тиск в українській газотранспортній системі. Більшість підприємств хімпрому на той час вже не працювали, металургія працювала в передаварійному режимі. Європа катастрофічно відчувала цю нехватку. Та й процедурне питання ціни було врегульоване. Діючи в стані крайньої необхідності, Прем’єр мусила відновити постачання російського газу, що і було зроблено. Ось цим і скористались ,,доброзичливі’ політики. Рішення Верховного Суду ще раз підтвердило, що переслідування Юлії Тимошенко не мало під собою жодних юридичних підстав, а відтак було політично мотивованим. Упродовж трьох років все те , що відбувалось, було нічим іншим, як політичними репресіями та політичною пропагандою, і мета була одна - знищити основного опозиційного політика. Нарешті в цій ,,газовій справі” поставлена крапка і рішення Верховного Суду стало великою перемогою правосуддя.