22 лютого 2014 року головою районної ради обрано Людмилу Веремчук. Це був непростий період. Внутрішня напруга в державі посилилась зовнішньою агресією. До того ж змінити за такий період систему, яка будувалася роками, дуже важко. Робота в органах влади ніколи не була спокійною, розміреною, передбачуваною. Щодня кличуть обов’язки до якихось важливих справ. 2 червня минули перші 100 днів перебування Людмили Володимирівни на цій відповідальній посаді. Про перші результати роботи наша з нею розмова.
- Людмило Володимирівно, чим були наповнені перші три місяці роботи на посаді голови районної ради? Що запам’яталося найбільше?
- Ці 100 днів минули як один день. Аналізуючи їх, розумію, що це був час напруженої і злагодженої роботи, в ході якої вживалися заходи щодо максимального підвищення ефективної діяльності самоврядних органів. Так випало, що це якраз був період революції Гідності, підготовки до проведення виборів Президента України, тому це накладало свій відбиток на роботу. За цю стоднівку підготовлено і проведено чотири сесії районної ради, на яких розглянуто понад сорок питань, найважливішими з них стали внесення змін до районного бюджету, питання щодо функціонування державного підприємства «Волиньторф», звільнення та призначення головного лікаря центральної районної лікарні, розгляд майнових, інших важливих питань. За ці три місяці здійснено багато робочих поїздок у села району, на особистому прийомі побувало десятки жителів.
Разом із головою районної державної адміністрації Людмилою Кирдою вдалося зробити аналіз стану справ в усіх галузях, визначити найслабші місця, намітити конкретні заходи для реалізації ситуації. Звичайно, особливе занепокоєння викликала кредиторська заборгованість бюджетних установ за минулий рік. У спадок отримали непроплачених боргів (державного і місцевих бюджетів) на суму 6 млн. 793 тис. грн. Казна району не мала змоги навіть проплатити за необхідні канцтовари, папір, тощо. На сьогодні ситуація потроху вирівнюється, заборгованість погашено на понад 3 млн. грн. Вчасно виплачуються зарплати, соціальні виплати, пенсії, ідуть проплати за енергоносії, фінансуються окремі районні програми в галузях охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства. На жаль, це не те фінансування, яке б хотілося мати, однак всі ми добре розуміємо, що коли в державі ведуться бойові дії, то питання соціально-культурного розвитку відходять на другий план.
- Які методи роботи Ви запроваджуєте у своїй діяльності, а що рішуче відкидаєте?
- Мені подобається демократичний підхід до тих чи інших проблем, коли до їх вирішення залучається не одна, а ширше коло зацікавлених осіб. Це в моєму стилі і це мені імпонує. Намагатимусь підтримувати й атмосферу людяності, дружби в колективі виконавчого апарату, депутатському корпусі, серед сільських, селищних голів. Що не сприймаю? Даруйте, не аналізувала цього. Можливо, з часом.
- Нині людям жити важко, бо в країні, крім економічної кризи, ще іде неоголошена війна в східних областях. Чи приймали Ви, як керівник, в районі якісь рішення, щоб надати допомогу Збройним силам України, біженцям?
- З тривогою і занепокоєнням всі ми переживаємо нині події, які відбуваються на Сході нашої держави. Зовнішня агресія з боку Росії, застосування зброї, прикриття мирним населенням, загибель волинських бійців 51-ої бригади не можуть залишати байдужими нас усіх.
Жителі району відгукнулися також на ініціативу районної ради і райдержадміністрації, спрямовану на підтримку Збройних сил України, відповідне звернення було опубліковано в одному з квітневих номерів районної газети «Нова доба», розміщене на веб-сайті районної ради. Підприємства, установи, організації району, сільські, селищні громади, підприємці перерахували для надання благодійної допомоги на рахунок районної організації ветеранів війни і праці понад 80 тис. грн. З цієї суми відшкодовано витрати перевізникам на пальне, витрачене під час перевезення мобілізованих до місця дислокації, обладнано кімнату для зберігання зброї у райвійськкоматі, придбано комплектуючі до комп’ютерної техніки, канцтовари, інші матеріали, необхідні для проведення мобілізаційної роботи.
Окрім того, наші земляки надали допомогу для військових частин, дислокованих в області, через Волинську обласну організацію Української спілки ветеранів Афганістану. Треба зазначити, що наші жителі зібрали і передали продукти харчування, інший інвентар для мобілізованих з району. Особливо активними тут виступили жителі Прилісного, Четвертні, працівники ДП «Волиньторф». Робота по наданню допомоги продовжується. Тому щира подяка за допомогу і підтримку всім, адже патріотизм, розуміння складної ситуації у війську додає бойового духу і впевненості.
Щодо біженців, то вивчили ситуацію про наявність приміщень для тимчасового розміщення сімей із Східної України, скільки зможемо їх прийняти, де розмістити. Це вільні місця в гуртожитках, будинках, які не використовуються жителями. Прийняти біженців зголосилося понад 200 сімей району.
- Дякую за розмову. Нехай щастить у подальшій праці на благо району.
|
