ЯК БУДЕМО ЗИМУВАТИ, АБО Ж ТОРФ’ЯНА ГАЛУЗЬ ЗНОВУ В ПОЛІ ЗОРУ ВОЛИНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ
9 жовтня відбувся День депутата обласної ради. У ході виїзного засідання депутатський корпус на чолі з головою обласної ради Валентином Вітром ознайомився із роботою ДП «Волиньторф», до складу якого входять торфозавод “Сойне” та Маневицький торфозавод, базою відпочинку «Тросне», що у селі Карасин, яку пропонують приватизувати. Участь у заході взяли 11 депутатів обласної ради, представники ЗМІ обласних та районних видань.
Цього разу в полі зору обранців громади була торф’яна галузь Волині. Вже давно назва маневицьких торфобрикетних заводів не сходить зі шпальт періодичних видань. Не байдужа доля підприємства і депутатам обласної ради, на чому неодноразово наголошував її очільник Валентин Вітер.
Голова Маневицької районної ради Людмила Веремчук коротко розповіла про те, чим живе район, наголосивши, що основними платниками податків є чотири лісогосподарських підприємства та два торфобрикетних заводи. Загалом споживачами продукції заводів є бюджетні установи Волині та прилеглих областей. В останні місяці значна кількість продукції поставляється залізничним транспортом в Одеську та Херсонську області. Невелика частина продукції експортується в країни Європи – Польщу, Словаччину, Угорщину, Чехію, Німеччину, Данію тощо. Продукція підприємства широко використовується для опалення житлових будинків, адміністративних будівель, шкіл, лікарень, санаторіїв, теплиць. Також золу, що залишається після спалювання, можна використовувати як органічне добриво.
Ознайомлення розпочалося з Маневицького торфозаводу, який функціонує вже майже 44 роки. Робота тут триває цілодобово, де не покладаючи рук працює 120 чоловік, бо ж, зрозуміло, що видобуток торфу – справа не з легких. Тому й заробітна плата сягає 4 тисяч гривень, а працівники, які трудяться на заготівлі торфу, зокрема, трактористи, цілком справедливо отримують і 10 та 12 тисяч. Робітники торфозаводу забезпечуються гарячим харчуванням, транспортним перевезенням. Тонна готової продукції коштує 555 гривень. Торфобрикети користуються попитом, і яскравим прикладом цього є десятки вантажівок, які шикуються в чергу перед заводом, щоб завантажити паливо та відвезти у інші населенні пункти. Володимир Щербачук, директор заводу, ознайомив депутатів та представників ЗМІ із процесом видобутку та обробки торфу. Наголосив він іна тому, що густий сивий дим, що виходить з металевої труби, не містить шкідливих речовин, які б негативно впливали на здоров’я місцевого населення. Щоправда, незважаючи на те, що викиди весь час перевіряють екологи, депутат обласної ради Микола Давидюк у цьому сумнівається.
Директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик окреслив виробничі потужності та ознайомив депутатів із роботою заводу «Сойне». Зараз на ДП «Волиньторф» працює 400 осіб. Середня заробітна плата працівників за минулий рік сягає 3 600 гривень. Також для них повністю забезпечено соціальний пакет. В активі заводу знаходиться 11 торфозбиральних машин. Процес виробництва тут дещо відрізняється. Торф спалюють у печах, а димові гази, температура яких становить більше 800 градусів Цельсія, використовують для сушіння торфу. Також використовують парові котли. Поруч розміщена і парова котельня, за допомогою якої забезпечується отоплення будинків місцевих жителів. Після ознайомлення з виробничим процесом зупинився Ігор Миронович на проблемах та перспективах підприємства.
«Сьогодні каменем спотикання для ДП «Волиньторф» є відведення нових площ для видобутку торфу. Забезпечення сировинними базами становить менше, ніж 50%, а наступного року ця цифра може бути ще меншою. Виробнича потужність підприємств складає близько 100 тисяч тонн торфобрикетів на рік, проте якщо вчасно не внести зміни до законодавства, що дозволить освоїти нові землі під видобуток, наше майбутнє може бути під загрозою» - наголосив він.
Торкнулись депутати і болючого питання повернення коштів, що були виведені з підприємства шляхом фінансової оборудки. Сьогодні ДП «Волиньторф» переживає не найкращі часи, фінансову скруту, доводиться економити, зменшуючи обсяги виробництва, тривалість робочого дня, а відтак і заробітні плати працівникам, але вони докладають максимум зусиль для того, щоб підприємство працювало. Сьогодні кожен працівник мріє про одне: повернути те, що по праву належить їм, адже кожна копійка - то краплина поту у важкій праці, то ще один мозоль на спрацьованих руках. На цьому наголошувала і голова профкому Аліна Базарнова. Поки що ця справа розглядається в суді. Валентин Вітер зауважив, що Волиньрада звертатиметься до центральної влади та Генпрокуратури з приводу ситуації на ДП «Волиньторф».
З пропозицією приватизації бази відпочинку «Тросне» до постійної комісії обласної ради з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області звернувся балансоутримувач, а саме обласна філармонія, бо вона не має достатньо коштів для її утримання та реконструкції. Нині рекреаційний куточок дійсно не використовується належним чином, оскільки перебуває у занедбаному стані і коштів у районі на її відновлення немає.
Орієнтовна площа об’єкту 53 кв.м. Це цегляний будинок, дерев’яний будинок, що складається з трьох кімнат, та господарська будівля. Під час попередньої сесії обласної ради прозвучала пропозиція облаштувати тут базу відпочинку або ж санаторій для оздоровлення дітей. Зрозуміло, що реалізувати цей задум доволі непросто, адже сюди не підведені ні світло, ні каналізація, ні вода. Депутат обласної ради Віктор Прокопчук наголошував на тому, що на реконструкцію цієї споруди потрібні величезні кошти і жоден інвестор за цю справу не візьметься. Звучали думки, аби передати цю будівлю на баланс Маневицької районної ради, а не продавати. З приводу цього погляди були суперечливі і думки розділилися. Погодилися в єдиному, що озеро Тросне є одним із наймальовничіших в районі і має вигідне місце розташування, адже знаходиться біля траси. На жаль, ми не вміємо раціонально використовувати те, що дароване нам природою. На цьому наголошував і Микола Давидюк, мовляв, продаж не є правильним рішенням, оскільки в області щоразу виникає проблема оздоровлення дітей. Крапку у цьому питанні можна буде лише поставити на черговій сесії обласної ради: віддати в чужі руки чи все ж таки господарювати тут самим.
У всіх на вустах була й виборча кампанія, яка виходить на фінішну пряму. Усіх хвилює питання: як ми будемо розбудовувати наш район, область, країну далі? На що варто сподіватися кожному з нас?
|
| Категорія: Районна рада інформує | Додав: novadoba (20.10.2014)
|
| Переглядів: 466
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
