«СХАМЕНІТЬСЯ, НЕДОЛЮДИ, ДІТИ ЮРОДИВІ!..»
Саме ці слова Тараса Шевченка дуже часто згадуються протягом останніх місяців. На жаль, крик душі Тараса і на сьогодні актуальний. Кожна свідома людина, починаючи з 29-го листопада, не одну ніч провели в трепетах і переживаннях. Не одна мама заплакала біля телевізора, коли дивилась, як беркутівці вбивають чужих чоловіків і синів, як молоді хлопці і дівчата втрачають очі і руки… Не один задумався в той момент, а для чого це все? Для чого ці жертви? А відповідь проста. Це все заради нас, заради майбутнього наших дітей і онуків. Хтось скаже, що це лише гарні, пафосні слова та, повірте, саме так воно і є.
Протягом усіх років Незалежності ми жодного разу не мали цілком української влади. Але те що ми маємо в останні 4 роки, це просто ганьба. Це відверто антиукраїнська, антинародна, злочинна влада, для якої нічого немає Святого! Подобається комусь такий висновок чи ні, але це є дійсно доведений факт.
Коли Янукович став Президентом, то він сказав, що буде проводити реформи. Як учений розумію, що кожна непопулярна реформа передбачає, що на початку людям буде потрібно потерпіти. Але роки йшли, українці все більше і більше терпіли, а вони у владі тільки й знали як працювати на себе. І це зрозуміло, адже варто подивитись тільки на те, які реформи вони здійснювали і до чого вони призвели. Чи відчули підприємці позитив від податкової реформи? Чи задоволені пенсіонери від пенсійної реформи? Чи на сьогодні проста, бідна людина може знайти правди в суді? Чи можна полікуватись безкоштовно? Чи мають вчителі і лікарі гідну зарплату? Відповідь на усі питання – НІ! Але навіть не в цьому найбільша проблема. Бо ми українці терплячий народ. Терпіли стільки років, то і ще б потерпіли. Але коли Янукович дав вказівку по-звірськи бити мирних студентів. А потім ще й був відданий наказ стріляти в людей… Тоді терпець у народу увірвався. У багатьох українців пробудилось козацьке єство. Наголошую, у багатьох, але не більшості!
Бо таки більшість з нас, як сиділи дома так і далі сидимо. Дехто взагалі каже, що пенсію платять вчасно, війни нема, то можна терпіти. Але до цих людей у мене виникає питання, а Ви хочете, щоб Ваші онуки прожили усе життя, так як його промучились Ви? Чи може молодь таки заслуговує на краще?
Бруно Ясенський сказав: «Не бійся ворогів – в гіршому випадку вони можуть тебе вбити, не бійся друзів – в гіршому випадку вони можуть тебе зрадити, бійся байдужих – тільки з їх мовчазної згоди кояться на землі зради і вбивства!». У нас же більшість українців є або байдужими, або заляканими. Наша байдужість і страх спричинили таке життя, яке ми маємо.
Ми повинні усвідомити, що у наших бідах винні не американці чи росіяни, а ми самі. Адже це ми обрали такого Президента, це ми на виборах продаємось за 200 грн, не думаючи про наслідки, це нам важко відірватись від своїх диванів і поїхати на Майдан, щоб відстояти своє майбутнє. Ми самі навчили різних держслужбовців, суддів, прокурорів, міліціонерів, почуватись начальниками, при тому, що вони насправді наші підлеглі, яких ми самі найняли на роботу і за свої гроші утримуємо.
Тому прохання до усіх байдужих, не заважайте, а краще – підтримайте молодь! Бо ми хочемо будувати цивілізовану європейську державу Україну.
Безумовно, смерті українців на Майдані – це трагедія. Адже в кожного із тих загинув, поранений є сім’я, рідні, друзі, які ніколи не сподівались, що за свободу в незалежній Україні можна втратити близьку людину. А найгірше, що загинули вони від рук людей, які мали б нас оберігати. Вони ж оберігають злодіїв при владі. Адже світ такого не бачив, щоб міністри за пару років перебування на посадах заробили десятки, а то й сотні мільйонів доларів, а син Януковича взагалі став мільярдером. Вони нас вбивають бездумно, за гроші, за квартири, які їм пообіцяла влада. Вони в той момент не думають про наслідки. А відповідати таки доведеться, якщо не перед людьми, то перед Всевишнім обов'язково!
Кожен повинен розуміти, що ця влада тримається не тільки на цих «злочиноохоронцях» і «тітушках», а й на рядових членах Партії Регіонів, які мають нести повну відповідальність, за все що діється не тільки в районі, а й у державі загалом. Адже це їхня партія творить всі ті безчинства у державі. Якщо вони дійсно засуджують це все, то потрібно було ще раніше полишити це злочинне угрупування назва якого Партія Регіонів.
У багатьох з нас є сумнів, а чи дійсно після перемоги Майдану ситуація в державі зміниться, чи не буде такого розчарування, яке ми отримали після Помаранчевої революції. Наша відповідь однозначна. Наступна влада, якою б вона не була, хто б не був Президентом, вже ніколи не буде так нагло нас грабувати. Адже як мінімум буде страшно, щоб знову люди не вийшли на Майдан і не довелось тікати з України.
Віримо, що прийде той час, коли ми будемо дякувати кожному із майданівців, завдяки яким підніметься Україна і стане в один ряд з європейськими державами. І збудуться слова Т. Шевченка «І оживе добра слава, слава України…». Але для того ми повинні виконати його Заповіт «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте»…
|
| Категорія: Соціальний захист | Додав: novadoba (24.02.2014)
| Автор: Андрій Линдюк, Людмила Веремчук
|
| Переглядів: 960
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
