Хороший тренер – це путівка в життя
Тренер з легкої атлетики Маневицької ДЮСШ Володимир Засєкін користується беззаперечним авторитетом і серед колег, і серед вихованців, який завоював неабиякою працею та самовіддачею.
Чимало спортивних вершин довелось подолати, та найтитулованіші - здобуття золотої медалі на чемпіонаті України з легкої атлетики у 1991 роціу м. Севастополь, та бронза зимового чемпіонату України у сонячній Ялті (1992 р.).
– Своїми досягненнями завдячую наставникам, які привели мене у спорт, - розповідає Володимир Засєкін. - Спочатку це були вчителі із Великої Яблуньки Олександр Барвиш та Володимир Хілько. Саме вони привили любов до занять фізичної культури. Сприяли цьому і мій тато Володимир Юхимович, кандидат в майстри спорту, який займався легкоатлетичним багатоборством, захоплювався волейболом та баскетболом, та батько мого товариша Олександра Михальчука. У 6 класі ми вже почали активно займатися атлетизмом: гантелі, перекладина, шведська стінка. А ще змагалися на лижах та ковзанах.
Вже з 8 класу Володимир Засєкін брав участь в обласних змаганнях. На спартакіаді серед кращих школярів області юнак посів 4 місце у стрибках у довжину із результатом 160 см. Спостерігаючи за успіхами учня, Олександр Барвиш запропонував заслуженому тренеру України Володимиру Сахаруку взяти юного спортсмена у групу з легкої атлетики Маяківської школи-інтернат при Луцькій спортивній школі.
- Я пишаюся, що займався у Володимира Івановича, адже хороший тренер – це путівка в життя, - каже легкоатлет. - Основним видом спорту, яким займався, було метання списа, мав непогані результати у штовханні ядра.На міжнародному турнірі, що проходив у Мінську у закритих приміщеннях, посів третє місце у штовханні ядра. Наставники покладали на мене великі надії, адже ще в 11 класі метав списа на 70 метрів. Увійшов до складу юнацької збірної України. Та після важкої травми плеча моя спортивна кар’єра, як легкоатлета, закінчилася, адже метання списа – висококоординований і швидкісний вид спорту. Ось так один неправильний рух може поставити крапку на мріях і бажаннях, змінивши все життя.
У 1995 році Володимир Засєкін закінчив Луцький державний університет ім. Лесі Українки за спеціальністю вчитель фізичного виховання. Направлення отримав у Луцький район, але хлопець хотів повернутись на Маневиччину, адже фактично сім років не бував вдома через щільний графік змагань. До спортивної школи потрапив, завдячуючи своєму колезі Євгену Бубнюку(на жаль, нині покійному), який буквально за руку привів його до свого батька Леоніда Бубнюка – тодішнього директора школи.
Маючи за плечима 20 років професійного досвіду, Володимир Володимирович зізнається, що найважче в його професії - це вести учня до високих результатів, тримати спортивну планку на високому рівні. Бо ж перемога здобувається у важкій праці, адже з тих крапель поту, що виходять під час тренувань, і отримуємо кінцевий результат.
- Бути тренером – це велика відповідальність, адже ти ліпиш з маленької дитини людину мужню і сильну духом, - говорить тренер. - Саме такими є мої вихованці Максим Богдан – чемпіон зимового Кубка Європи, бронзовий призер командного чемпіонату Європи, срібний призер ЧЄ серед юніорів, майстер спорту, рекордсмен України, Ірина Климець – майстер спорту з метання молота, Олександр Бовканюк – кандидат в майстри спорту з метання диска, Андрій Хилюк – кандидат в майстри спорту з метання спису, Мирослава Янчук, яка має І розряд у штовханні ядра та метанні списа.
Загалом, до своїх вихованців Володимир Засєкін ставиться так, наче до власних дітей, допомагаючи мудрими порадами вирішувати будь-які життєві проблеми. Вважає, що сімейне благополуччя полягає у взаєморозумінні і підтримці. Дружина Інна –капітан міліції, син Богдан свого часу захоплювався легкою атлетикою, нині – студент Харківської національної юридичної академії, семирічна донька Владислава теж займається у спортивній школі.
- Мрію, звичайно, мати у своїй команді українського «Яна Жєлєзного», – дуже технічного і талановитого спортсмена, - який досяг би олімпійських вершин, - каже Володимир Засєкін. - Вітаючи всіх працівників фізичної культури і спорту з професійним святом, зичу безхмарного та мирного неба над головою, бо лише у щасливому майбутті здобувалися найвищі перемоги в усі часи.
|
|
Категорія: Спорт | Додав: novadoba (30.09.2014) | Автор: Людмила ВЛАСЮК |
| Переглядів: 426
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
