І знову листопад...
І наче вчора
Усе було: майдан і барикади,
Багаття й шини, кіптява і порох,
І вірність друзів, і провладна зрада.
Здавалося, горіло все і всюди,
Летіли кулі – зверху, зліва, справа...
Та в непокорі вистояли люди,
І інша народилася держава.
Вже й рік минув.
І вперше в нас це свято –
Річниця революції в країні.
Й напевно, вперше нас не подолати –
Ми стали патріотами віднині.
Навчились ми по-справжньому любити
І Україну, і своє знамено.
Тепер би українцям жити й жити!
Та знову ворог вийшов на арену.
І свято це переплелось з печаллю –
Не всі сини вертаються додому.
Лежать в журбі заслужені медалі,
Солоні фото у старих альбомах...
Й душа щемить у кожного вкраїнця,
Й відгукується болем щохвилини.
Невже тепер, щоб вигнати чужинців,
Ще стільки горя виллється в родини?!
Ці рани й смерті просто гріх забути!
Ці жертви не принесені даремно!
В тяжкім двобої з велетенським спрутом
Нас перемог чекає оберемок.
І нація відродиться, і сила,
І правда відтоді восторжествує.
І відповідь дадуть за все, що натворили,
І вороги, й запроданці, й холуї.
Й величний гімн великої держави
Гриміти буде по усьому світу.
Тобі, Вкраїно, слава, слава, слава!
І слава вам, вкраїнські вірні діти!
|
