Материнським теплом віє батьківський дім
Материнським теплом віє батьківський дім,
Тут чекають завжди із теплом та любов’ю.
Повертайтесь сюди й через тисячу літ,
Пам’ятайте, що пам'ять залишається живою.
Тут живуть мої перші в житті вчителі,
І дитинство знов кличе журавлиною грою.
Що на світі дорожче за турботу сім’ї,
Що рідніше усмішки материнської долі?!
Тут вас люблять, шанують просто так, без причин.
Рідні очі дарують миттєвості щастя.
Немов сонце всміхається, такий радісний світ,
Бо у тебе є все, а все інше додасться.
Я щаслива, бо в мене найкраща сім’я,
І я дякую доля за ті щирі хвилини.
Хай кружляє метіль і лютує зима,
В нашім домі завжди буде тепло й щасливо.
Берізки
Вже дитинство крилами змахнуло
Й лебедем полинуло у вись.
Та душа моя й сьогодні не забула
Біля хати сім струнких беріз.
Роки йшли, росли білі берізки,
Обіймали мріями наш дім.
І в саду заквітчилися вишні
Ніжним плетивом з-під білосніжних віт.
Вітер випивав із квітів росу
І п’янив серця кохання цвіт,
Та раптово у життя ввірвалась осінь,
Облетіли пелюстки з вишневих віт.
Та не в тому річ, не в тім печаль,
Що вже відцвіли у саду вишні.
А до сліз нестерпно мені жаль,
Що всихають за вікном мої берізки.
|
