А там... а там... а там іде війна...
А тут... а тут б’ють цвяхи в домовини...
Там світ покрила чорна пелена,
Тут небо крає чорний розпач: «Си-и-ну-у!..»...
Там смерть торкнула зранене чоло,
Тут каменем лягла на душу туга.
О, скільки ж вас, відважних, полягло!
А смерть, як білка, бігає по кругу...
Куди ж ви, діти?! Господи, куди?!
Страшнішої дороги вже немає...
І мліє сива мати від біди,
І чайкою до сина припадає...
А син пішов. А сина вже нема...
Дощем з небес його сльоза скотилась...
Куди ж ви, діти?! Ну невже дарма
За вас душа так пристрасно молилась?
Не для війни зростили ми синів!
Не для війни живуть на світі діти!
Хай вся планета скаже «Ні – війні!»,
Щоб голуб миру полетів над світом...
|
