Я до тебе прийду навесні,
Не як завжди , лише уві сні.
До руки доторкнуся легенько,
І промовлю: «Це я, моя ненько».
«Як живеться тобі? » - я скажу,
В ясні очі твої зазирну,
А у них така тяжка журба,
Що мене поруч тебе нема.
Ти прости мені, мамо, за те,
Що так рано залишив тебе.
Через снайперську кулю я впав
За Вкраїну свою, за Майдан.
Я у Царстві Небеснім живу,
Я хмаринкою в небі пливу.
Мало років Господь мені дав,
Та до себе мене він забрав.
Не один я тут, мамо моя,
Тут нас ціла небесна сім’я.
Я зорею до тебе впаду,
Від усіх вас біду відведу.
Із небес буду бачити я,
Як розквітне країна моя.
А як зійдуть холодні сніги,
Ти калину мені посади.
Білим цвітом до тебе вернусь,
Стиглим гроном до серця торкнусь.
Буду поруч з тобою завжди,
Кожну ніч уві сні мене жди.
|
