Давно не бував я у Новiй Рудi,
Що навiть з нудьги зажурився.
Бо тягне магнiтом до тої землi,
Де кожен iз нас народився.
А змiни хорошi в моєму селi,
Чудова тут виросла школа!
Навчаються дiти в нiй - старшi, й малi
Берези i сосни довкола.
Немає уже за селом вiтряка,
Бо хлiб в магазинах купують.
Роботи б iще молодечим рукам -
Зiп`ються ж оток, занудьгують!
Моїм землякам не до модних iдей,
Бо в церкву старi бiльше ходять.
Байдужiсть, iнертнiсть лягла на людей,
Вони то в полях, то в городах
До чого село українське дiйде,
Куди його з часом заманять?
I де той Мойсей, що народ поведе?
Питання висять, як в туманi...
Та хочеться вiрити - воскресне село,
Пiднiметься, встане поволi
Усiм негараздам i бiдам на зло,
Бо гiдне щасливої долi!
Бо завжди людину, що б там не було,
У добру, чи скрутну годину
Щось тягне нестримно у рiдне село,
Душа туди пташкою лине...
|
