Україно моя! У вінку, де калина й барвінок,
Дишеш волею ти, бо розправила плечі свої.
Ти воскресла й живеш, синьоока моя Україно!
Ти послухай тепер, як співають в садах солов’ї.
Україно моя! Ми всі діти твої і онуки.
Будем працею ми прославляти тебе на землі.
Щедрий твій коровай хліборобські отримають руки,
Щоб дерзав робітник, щоб вертали сюди журавлі…
Україно моя! Ще попереду райдужні злети,
Горда слава і міць, і багатство, і мирність небес,
Тобі шану і честь віддаватимуть знову поети,
Оспівають в піснях, щоб навіки прославить тебе.
Україно моя! Ти та пісня, що мріяла Леся.
Я горджуся, що ти піднялася, нарешті, з колін.
Ти полинеш увись, ти злетиш, наче птах, в піднебесся.
Сива нене моя, шлю тобі я доземний уклін.
Україно моя…
|
