Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 19.04.2024, 22:23

Головна » Статті » Творчість наших читачів

Вибач, синку, за татка…
Ще з раннього дитинства життя не посміхалося Катрусі. Жили в селі без батька, мама дуже тяжко працювала. Потрібно було утримувати корівку, городину впорядкувати, хвору бабусю доглядати. Катруся, як могла, так допомагала матусі. Середню школу закінчила, професійну освіту здобула. Багато однолітків подались із села до міста, кликали і її з собою. Але як покинути одну матір з хворою бабусею та господарством? Так і залишилась у своєму рідному селі. Згодом зустріла своє перше кохання – вродливого та статного Миколу. В шлюбі Катря сяяла, як те ясне сонечко. Ще б! Коханий був лагідний та турботливий. Про таке щастя вона і не мріяла. Здавалось, що вони з Миколою пов’язані навіки. Та через декілька років їх шлюб розпався, бо чоловік часто приходив додому п’яний, нічого не допомагав по господарству. Тож Катря вирішила: поки ще немає у них дітей, краще розлучитися.
Через декілька років доля дала Катерині другий шанс створити сім’ю. Вона зустріла Степана. Незабаром він освідчився в коханні і запропонував руку і серце. Вона вагалась, але все-таки дала згоду. Матуся була проти їхнього одруження. Як так: її дочка – красуня вийде заміж за чоловіка, який покинув у місті дружину з дитиною? Намагалася пояснити Катрусі, що він не пара, але донька не чула матері. Щастя заполонило все її життя. Вона стала народжувати діток: спочатку Данилка, потім Богданку. Чоловік тішився своїми дітьми, вони стали жити великою родиною. Катря завагітніла втретє. Степан в цей час працював по змінах, в денну та нічну. Якщо коли й не ночував вдома, то завжди пояснював, що наморився дуже і заночував у матері. Згодом почав влаштовувати скандали. Добрі люди розповіли Катрі, що у Степана з’явилась коханка. Жінка не знала, куди себе діти. Чи вистачить у нього совісті покинути її, вагітну? Але Степан зробив вибір на користь коханки, яка теж була вагітною від нього. Катрі здавалось, що вона виплаче свої очі. Як так?! Були рідними людьми, а раптом стали чужими. Як він міг так вчинити?
Однак, треба було кріпитись, бо з’явилась на світ третя дитинка – хлопчик Сергійко. А тут ще й до всіх її переживань додалось ще одне нещастя – тяжко захворіла мати, стала прикутою до ліжка. Все одразу впало на тендітні жіночі плечі Катерини: хвора мати, особиста хвороба від тяжкої нежіночої праці, троє діток та домашнє господарство. Але вона терпіла, бо вона ж мати, вона так потрібна своїм діткам.
Степан аліментів на дітей не платив, нічим не допомагав, навіть жодного разу не навідався. Став приватним підприємцем, заможно жив, виховував не тільки власну дитину, але й дитину дружини від першого шлюбу.
Другокласник Данилко маже щодня тривожив душу Катерині проханням: «Відведи мене до татка». Жінка розуміла, яку велику роль у житті хлопчика відіграє батько, тому й пообіцяла сину, що у вихідні обов’язково відвідають татка.
У неділю вони зупинились біля Степанової брами, чекаючи, що хтось вийде з будинку. Ось і сам господар.
- Доброго здоров’я! – привіталась Катерина.
Степан здивовано блимнув на неї, потім на Данилка.
- Я оце привела на вихідні синочка до тебе. Він вже ж так проситься до татка. Ти ж аліменти не платиш, нічим нам не допомагаєш, то хоча візьми на вихідні, - ковтаючи сльози, промовила Катерина.
Після хвилинного мовчання Степан став голосно кричати та обзивати їх брутальними словами. Він був схожий на злого звіра, який готовий розірвати її і сина.
- Ти мене ганьбиш перед людьми. Геть ідіть звідси, - зневажливо кинув наостанок і пішов до будинку.
З хати вийшла Степанова жінка. Зверхньо і самовпевнено прокричала:
- Ще чого захотіла? Забирайся звідси геть.
Перехожі, глибоко вражені почутим, зупинялися, аж поки Степан відкрив і разом з дружиною виїхав машиною з двору.
А Катерина із синочком ще довго стояли перед його будинком. У серці пекло вогнем, сльози градом котилися по обличчю жінки… Нарешті вона взяла себе в руки, згадала про дітей та матір.
- Все у нас буде добре, синку, Бог не залишить нас. А ти, Данилку, вибач мені за татка!
Категорія: Творчість наших читачів | Додав: novadoba (03.02.2015) | Автор: Надія Роденко
Переглядів: 439 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz