Був серпень. Яблука в саду Спадали в роси, А небо плакало дощем. Ще зовсім босе
Ступало літо по стежках Тривожно, з болем, Бо не в одну родину вже Вривалось горе.
Зі Сходу вісті, як вітри, Страшні летіли, А материнськії серця, Стиснувшись, мліли.
Прийшла ця звістка. Наш солдат На міннім полі Пішов на смерть відважно сам, Назустріч долі.
А він - ще й начебто не жив, Був зовсім юним, У дружбі-вірності служив, З добром усюди.
Стрічав упевнено весну, Журливу осінь. І лиш не знав, що на війну Душа запросить.
Не треба докору й сумлінь Таких відвертих, Хто став героєм у бою – Не може вмерти.
Постане вічністю над всім Його відвага, А для прийдешніх поколінь Це - дух наснаги.
Прийде весна в поліський край, Розбудить віти. Зазеленіє тихо гай Герою – квіти.
Ми подаруємо, як дань, І мить мовчання. Між нами пам'ять і печаль. Без запитання.
|