Мене завжди захоплювали працьовитість, людська доброта і щира українська вдача моїх родичів із Прилісного Ірини Горайчук та її мами Орисі Мосійчук. Коли йдеш Центральною вулицею села, то мимоволі звертаєш увагу на гарно впорядковані подвір’я їхніх будинків. На ошатних клумбах, завдяки дбайливим рукам господинь, з ранньої весни до пізньої осені цвітуть квіти: підсніжники, тюльпани, жоржини, гладіолуси, троянди, іриси, хризантеми. Орися Павлівна з дитинства закохана в квіти. Ця любов у неї від мами Агрипини Іванівни. Любов до квітів Орися Павлівна прищепила і своїй доньці Ірині. Тепер про клумби дбає разом із донькою Іриною, діляться досвідом, дають поради одна одній. - Для нас квіти – найкращі ліки від депресії, - говорить моя тітка Іра. – Плекаючи їх, ми відпочиваємо душею. При цьому піднімається настрій і забуваються життєві негаразди. Захоплює родинний затишок та невичерпна енергія господинь. Серед зеленого оазису кімнатних рослин ваблять очі різнобарв’ям кольорів серветки, рушники, килимки та подушечки. Бо ж розрадою, відпочинком для Орисі Павлівни є вишивання. Стомившись в полі, вона до рук бере голку і вміло виводить візерунки на полотні. По декілька бабусиних вишиванок мають онуки Василь та Андрій, які часто є ведучими заходів, що проводяться у сільському Будинку культури та місцевій школі. Орися Павлівна – родом із Борович, із багатодітної сім’ї. Пригадує, як у дитинстві на літніх канікулах разом з матір’ю та подругами збирала врожай льону в місцевому колгоспі. Отримавши педагогічну освіту, працювала в Рівненській області. Згодом повернулась на Волинь і була направлена на роботу в Прилісненську школу. Тут учителька молодших класів знайшла своє щастя. Разом з чоловіком побудували будинок, біля якого шумить яблуневий сад, виростили доньку і сина. Тепер радіє успіхам онуків. Учительська професія стала змістом усього її життя. 32 роки Орися Павлівна по-материнськи знаходила ключик до дитячих сердець. За творчу працю, високий професіоналізм їй присвоєно звання «Старший вчитель», нагороджено грамотами відділу освіти Маневицької РДА. Її донька Ірина також неодноразово удостоювалась подяк Маневицької РДА. Адже після закінчення Луцького кооперативного навчально-виробничого комплексу ПТУ- технікуму довгий час працювала старшим кухарем шкільної їдальні. Улюблене заняття кухаря-кондитера – випікати і оздоблювати торти та весільні короваї. В хаті у неї завжди смачно пахне пирогами. Знаходячи справу для душі, допомагаючи один одному по господарству, ця дружна сім’я завжди живе у мирі злагоді. Тож наснаги вам, берегині домашнього вогнища! Нехай радістю і любов’ю завжди повняться ваші серця!
