Одужуй швидше, вільна птахо!
Нещодавно у своєму садку біля яблуні моя тітка Тетяна Мороз підібрала покаліченого птаха, у якого оперення зверху було темно-руде, а знизу світле, з боків голови стирчали пучки видовженого пір’я, немов «вушка». Та найбільше нас вразили великі гострі кігті та короткий гачкуватий дзьоб. Як згодом виявилось, це був пугач – найбільший із сов. Не знаючи що робити з покаліченим птахом, тітка віднесла його своїй учительці біології Галині Михайлівні Скорик. На консультацію запросили ветлікаря Миколу Макаруху, який оглянувши сову, встановив, що у пугача пошкоджене праве крило, на ньому вже наріс хрящ. Тож вирішили, що цей рідкісний птах поживе і підлікується на обійсті у вчителів.
Ми знаємо, що пугач живе у дрімучих лісах. Занесений він до Червоної книги України і охороняється у природних заповідниках, в тому числі і Черемському. Пугачі моногамні, тобто живуть парами. Тож, мабуть, десь недалеко жде його друга половинка, для якої ця розлука – тяжке переживання. Тому він жалібно кричить, наводячи тугу на людей. І саме цей неприємний крик і спричинив, мабуть, виникнення різноманітних легенд про «нечисту силу», яка лякає людей в лісі. Тож швидше набирайся сил і лети до своєї половинки, вільна птахо!
|
| Категорія: З редакційної пошти | Додав: novadoba (02.03.2016)
| Автор: Вікторія Мороз
|
| Переглядів: 489
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
