Лежу на лiкарняному лiжку, роздумую: пiдпишуть чи не пiдпишуть менi лiкарi документи на дозвiл носiння зброї? Я ж усiх трьох лiкарiв в однiй палатi зiбрав. I навiщо менi потрiбна була кумова рушниця? Хай би вiн побив її десь на вовковi чи на лисицi. А то причепився до мене: "Купи, куме, рушницю, бо я вже старий, слiпий, який з мене мисливець -- не тiльки зайця, лося за три метри не бачу. Шкода, щоб рушниця без справи лежала, купи, куме, щоб вона не пропала".
