У наших Маневичах є багато хороших вчителів. Але, напевне, немає такої людини, яка не знала б Людмилу Петрівну Товпаш - вчительку англійської мови Маневицької ЗОШ №2-гімназії. Надзвичайно креативну, професійну, а ще – просто класну керівничку (це кажу як її учениця).
Ні дня не пам’ятаю аби моя бабуся Настя сиділа без роботи. Ще перші півні не співали, а вона вже готує запашний, смачний борщ. А там корівки, як дітки рідні - подоїть, приголубить… Та й про каченят, гусенят, курочок потурбується: нагодує, випустить погуляти, ще й з усіма ласкаво поговорить. А я в той час ще ніжусь у м’якому ліжечку. Та не встигну ще добряче виспатись, як чую, мене хтось будить – бабуся! «Всі чорниці проспиш!» Ось і прийшла моя годинонька підкоряти ліси Волині.
1 липня у Донецькій області перестало битися серце Володимира Гринюка із с. Граддя. Він не був надзвичайним, це був простий хлопчина, який любив життя і правду, любив Україну. Любив безкорисливо. Як люблять матері своїх синів. Він вірив в Бога і молився про кращу долю для своєї держави. Вірив, що ми переможемо… Героями точно не народжуються, ними стають у довгій і важкій боротьбі. Адже ще вчора сотні таких, як він, були звичайними хлопчаками, які мріяли, любили, надіялися. А нині вони - наші герої. Герої, чиї імена ми пам’ятаємо посмертно. Залишаючи теплі домівки, рідних і коханих, вони не шукали тисячі причин, аби не потрапити на поле бою, а в перших рядах захищали Україну і найчастіше саме з їхніх вуст звучали слова: “Хто, якщо не я!..» Велике щастя матері – виховати такого сина, яким пишатиметься вся Україна.
Власні вірші друкую вкрай рідко, адже вважала (й вважаю), що вони не є досконалими. Але й такі твори, мабуть, комусь потрібні. Я пишу. Пишу для друзів, для колег, для зовсім чужих людей… Якщо мої вірші приносять їм радість – тішуся з того. Якщо допомагають задуматись над життям – радію теж.
Нікому непотрібна війна на сході нашої держави продовжує забирати життя людей. На жаль, біда знову не оминула наш район. 1 липня у Красногорівській лікарні Мар’їнського району, Донецької області помер Гринюк Володимир Володимирович, отримавши важке осколкове поранення при виконанні військового завдання.
